Ідейно-художній зміст

У поемі йдеться про золотий гомін над стародавнім Києвом. Радість національного відродження розділяють навіть предки, які встали з могил. Невипадковим є образ Андрія Первозванного, засновника Києва (у сиву давнину він поставив на наддніпрянських горах свій хрест).

Радість народу, який визволяється, передає «дзвін Лаври і Софії», що плине ріками в сонячному піднебессі. Поема побудована на метафорах («засміялись гори, зазеленіли», «ріка мутная сповнилася сонця і блакиті»). У творі присутня й тривога, викликана наявністю ворожих сил (образ «чорного птаха», який упродовж століть спустошував людські душі, «виймав живим очі»).

Твір пройнятий оптимістичним настроєм з приводу щасливих сподівань народу на право жити вільним господарем на своїй землі.

Pages: 1 2