2. Вставні слова, словосполучення й речення, що вживаються для вираження ступеня гаданості, недостовірності, невпевненості: Цікаво, за рахунок чого досягається така чоловіча краса? Щось у ньому є від коня Пржевальського. Щелепа відтягнута. Ложкою, Мабуть, не користується, рідкі страви сьорбає так (О. Чорногуз); Сідалковський Гракові-ветеринару: Мені завжди подобався ваш лексикон, Грак. Кажуть, Хлівнюк злигався…Це, Здається, теж ваше ветеринарне слово? Так от, злигався з Чадюком і Нещадимом (О. Чорногуз); - Що ж, вітаю, - весело каже брат, повертаючи їй (Тоні) листа. – Тільки тепер сама опановуй морзянку… Хоча наступного листа він тобі, Мабуть, уже складе не морзянкою, а знаками давніх інків (О. Гончар).

3. Вставні конструкції на позначення зв’язку думок, послідовності викладу їх чи логічного завершення цього викладу, підкреслення, виділення окремих компонентів, на які припадає вираження іронії: Це значило, що Мій герой сьогодні буде уважно ловити кожне слово і ні разу не задрімає тією безмятежною дрімотою, коли певний, що можна спокійно трохи поспати, бо, По-перше, в потрібний момент (коли голосують одноголосно) Марфа Галактіонівна легенько штовхне його під бік, і, По-друге, Іван Іванович певний був, що його комосередок “ніколи не зрадить інтересів пролетаріату” (М. Хвильовий).

4. Вставні конструкції, які виражають почуття мовця, його емоційну оцінку повідомлюваного: Після перегляду фільму…, На щастя, Кіноглядачі виносять вас на своїх плечах аж на Вулицю (О. Чорногуз).

5. Вставні конструкції на позначення джерела повідомлення: За останніми даними, тридцять срібників у всі часи були вільно конвертованою валютою (Перець, №9); – А Париж, Як відомо, диктує всі моди… А Кобилятин, Як ви знаєте, ні від кого ні в чому не хоче відставати. Навіть від Парижа (О. Чорногуз).

6. Вставні конструкції на позначення ставлення мовця до способу оформлення висловлень, їх стилю, тону й емоційного забарвлення: Тепер соціологи за фахом несподівано для себе вперше в світі, Можна сказати, в домашніх умовах, схрестили північно-американську ондатру з українським звичайним їжаком і цим самим довели, що у світі немає нічого неможливого (О. Чорногуз).

7. Вставні конструкції зі значенням активізації співрозмовника, привернення уваги до повідомлюваного: І у взаєминах між ними було зареєстровано не тільки звертання “Куме”, але й – Подумайте тільки – “Дорогий куме”! (П. Загребельний) // іронічність зазначеного висловлення полягає в акцентуації уваги на звертаннях між кумами-ворогами, а вставна конструкція підкреслює вже створену іронію.

8. Вставні конструкції зі значенням ступеня звичайності повідомлюваного: За переписуванням історії

йде, Як правило, переписування географії (Перець, №6).

Іноді для створення іронічного ефекту у висловлюванні використовують цілу низку вставних конструкцій для досягнення особливого іронічного змалювання того чи іншого об’єкта, як-от: Для народу ми вже, по суті, так би мовити, в принципі, розв’язали цю прокляту проблему, і в цьому сенсі буржуазна наука мусить капітулювати перед марксизмом (М. Хвильовий). У наведеному прикладі іронія перетворюється на сарказм, а “нанизування” вставних конструкцій покликане іронічно загострити створений образ некомпетентної у справах, пустослівної, але дуже амбітної, з намаганнями пані висловлюватись “по-модному”.

Отже, будучи зумовленими контекстом, вставні конструкції найчастіше служать для підсилення іронічності у вже змодельованому іронічному висловленні мовця. Роль вставних компонентів полягає у тому, щоб створити іронічно марковані деталі епізоду (фрази). Це зумовлюється їх структурними особливостями: і в смисловому, і в синтаксичному плані вони пов’язуються зі змістом речення.

Підсумовуючи, можемо зазначити, що внутрішня суперечливість, яка притаманна парентетичним конструкціям з іронічним значенням (вона проявляється, з одного боку, у структурній незалежності (послаблених чи формально не виражених синтаксичних зв’язках), а з другого боку, в семантичному, смисловому та логічному зв’язку з основною частиною речення), зумовлює їх ситуативну маркованість. Двоплановість зображення досягається наступним шляхом: формально незначна, вторинна в синтаксичному плані конструкція, яка містить таку ж вторинну інформацію, перетворюється на комунікативний, експресивно-модальний центр висловлення, тобто механізму реалізації іронії притаманна невідповідність між традиційно і ситуативно значущим.

Юлія Пацаранюк

Pages: 1 2 3 4