Узагалі завдання того, хто іронізує, полягає в тому, щоб висловити своє категорично негативне чи пом’якшено глузливе ставлення до того чи іншого явища дійсності у непрямий спосіб, тобто створити так звану приховану модальність. Вставлені компоненти можуть здійснити задум мовця зіронізувати, вони надають висловлюванням певної суб’єктивно-оцінної модальності, іронічного уточнення, пояснення, конкретизації, перебуваючи у позиції реми відповідно до теми, що виражається головним реченням, як-от: Жінки: А все-таки церква – так воно не те, що ваші читанки та співи під повіткою! Інші: “Під повіткою?!!”, “Церква?!” Піп, мабуть, підморгує?! (Місцеві “батюшечка” дуже слабкі щодо “адамових реберці” і мало не щотижня за ту Слабкість платять власними святими ребрами…) (І. Нечуй-Левицький). У цьому прикладі вставлене речення імпліцитно виражає негативну характеристику персонажа, що є невід’ємною ознакою іронії.

Проаналізувавши вставлені конструкції з іронічним значенням, можемо визначити цілий ряд функцій, що характеризують лексико-синтаксичний алогізм з базовою структурою:

1) Пояснювальна функція Вставлених конструкцій з іронічним значенням: Якщо Зося не біжить по цигарки для Стратона Стратоновича (Це чи не єдине її заняття у “Фіндіпоші”), то читає і при цьому так

Млосно зітхає, що з календаря з перекладними листочками сторінки відриваються самі і, як осінні листочки, опускаються на підлогу біля кошика для паперів (О. Чорногуз);

2) Уточнювальна функція: А о першій годині мушу вже бути знов у компанії, у школі писарській, - там ти обучую двадцяти чотирьох їх писати і читати по-німецьки (Руснаків та волохів – по-німецьки!) (Ю. Федькович); Назовні письменники всі в штанях, іноді дуже добрих, іноді дуже дірявих (Залежно від таланту), мають вони (Як уже говорилось) довге волосся (Остап Вишня);

3) Причиново-мотиваційна функція: Водночас ви хочете (Не хотіли б, а хочете), щоб ваша дружина Була: найсимпатичніша, найакуратніша, найрозумніша (Це для людей, для вас це найстрашніше, а тому подумайте про себе)… (О. Чорногуз); Зупиняйте свій погляд на предметі вибору (дівчині. – Ю. П.) Не тільки пізно ввечері чи вночі (Тоді всі дівчата гарні), але й при світлі, на свіжому повітрі (О. Чорногуз);

4) Конкретизувальна функція: А тракторів? Та ще й які! Навіть "Кіровець -703" є, і два Т-150 (Обидва поламані, щоправда, але завод обіцяє гарантійно полагодити), а дрібніших - без ліку (П. Загребельний); Вітаючи шанобливих гостей, хуторянка Варвара Вередлива од захоплення – губернаторські ж світила прителіпалися - спочатку розгубилася (О. Ковінька);

5) Модально-оцінна: Він (дядько Зновобрать - Ю. П.) Одверто насміхався і цим відбивав у супротивників будь-яку охоту до згадування про давню конфронтацію (Ох і словечко ж симпатичне, надто для села над Дніпром!) (П. Загребельний); - Хто це? – питаю. - Сашко! – От Сукин Син! (Найвищий в українців вияв захоплення ким-небудь) (Остап Вишня). Цю функцію ми вважаємо чи не найважливішою, оскільки вираження суб’єктивної модальності, на наш погляд, є основним завданням іронічного висловлення.

Як ми зазначали на початку статті, серед парентетичних, окрім вставлених конструкцій, виділяють також і вставні. Про функції вставних конструкцій у “Синтаксисі української мови” К. Шульжука зазначається, що вставні слова, словосполучення і речення віднесено до синтаксично ізольованих частин речення, які хоч і належать до речення за своїм змістом, синтаксично не пов’язуються з жодним членом даного речення і, таким чином, залишаються поза синтаксичними зв’язками між членами речення [Шульжук 2004, с. 166].

Аналіз висловлень із вставно-модальними компонентами в плані синтаксичної номінації дозволяє стверджувати про їх двопланову інформативність, про тісну єдність диктуму і модусу у структурі речення. Тобто висловлення із вставними конструкціями містять, крім пропозиційної семантики повідомлення про реальну подію, факт, фрагмент чи ситуацію об’єктивної дійсності, ще й “власну пропозицію мовця”, його ставлення до висловленого [Гуйванюк 1999, с. 256].

Суб’єктивно-модальні значення, що виражаються вставними словами, словосполученнями та реченнями, широкі й різноманітні. А оскільки основне значення вставної конструкції полягає у вираженні ставлення мовця до повідомлюваного, то цілком виправданим є використання вставних конструкцій з метою іронізування над чимось (кимось) у процесі мовлення. Наприклад: Хаблак до редактора: Гаразд усе, тільки от нещастя – братові хлопчаки рукописом мого роману обклеїли хату, до сліз шкода. – Свята наївність, - озирнувся Іван на Гуляйвітра та Дзядзька. – Звісно, українська література в жалобі…(В. Дрозд). Іронія досягається тут характеристикою персонажа Свята наївність Та реплікою-шпилькою з приводу знищеного роману. Вставне слово підсилює в цьому випадку іронічне звучання цієї фрази.

Однак варто зауважити, що найчастіше вставні конструкції виконують допоміжну роль у створенні іронії в структурі речення, адже цілком очевидною є їхня контекстна зумовленість. Знаходимо лише поодинокі приклади, в яких іронію створено за допомогою вставного слова чи словосполучення, як-от: Сидів-сидів у хуторів, двадцять літ не показував на світ нова, раз вирвався, та й то, Дякувати землячкам, посадили-таки (до в’язниці – Ю. П.) (В. Винниченко). Іронія зосереджена у подяці (у формі вставної конструкції) персонажа землякам за своє ув’язнення.

Класифікації семантико-функціональних різновидів вставних конструкцій ґрунтуються на їх семантиці та вміщеній у них оцінці повідомлюваного мовцем. Для характеристики іронічних висловлень, ускладнених вставними конструкціями, скористаємося класифікацією за типом привнесеного вставними компонентами у речення значення.

1. Вставні слова, словосполучення й речення для вираження ступеня вірогідності, достовірності повідомлюваного: За сумісництвом йому (Антонові Івановичу – кочегару – Ю. П.) Було доручено керувати ще й “Музпрокатом” – на тій, Очевидно, підставі, що й піаніно, і роялі робляться з сухого дерева і добре горять (Остап Вишня); Зі звертанням до кар’єриста: Іване Івановичу! Воістину ви – зразкова людина нашої безпримірної епохи, і ваше ім’я, Очевидно, буде фігурувати в пантеоні “Червоних дощок”! (М. Хвильовий); // іронія у цих висловленнях створюється “очевидністю” явищ, що описуються (кочегар розуміється на роялях, бо вони з дерева, як і дрова, якими він палить; кар’єрист – перша кандидатура на дошку пошани), яка підкреслюється вставним словом; Депутат бізнесом може й не займатися, Звичайно, якщо зможе (Перець, №5); Любий, я тебе і під вербою любитиму. Звичайно, коли нам дадуть там квартиру, а вербу не зріжуть (О. Чорногуз). Іронічність висловлень, ускладнених вставним словом Звичайно, Досягається через нейтралізацію його первинного значення, тобто: типове значення лексеми Звичайно – вираження неминучості, переконаності у тому, що має відбутися. В іронічних висловленнях це слово означає нереальність події, впевненість у тому, що вона не відбудеться.

У наступних прикладах вставні конструкції служать для підсилення іронічного ефекту висловлень: Чиновники Камінь-Каширського держлісгоспу, приміром, “притягнули до адміністративної відповідальності” людину, яка десять років тому… померла. “Притягнули”, Звісно ж, за браконьєрські дії з “лісом – нашим багатством”, як любили раніше писати на щитах по узліссях (Перець, № 8); От ви заходите в установу. Сидить собі така собі людина. Солідна, ясна річ, людина, бо вона або в окулярах, або в перманенті, або така, що не має ні окулярів, ні перманенту, а проте людина серйозна (Остап Вишня); Ясна річ, ніяких темників зараз Не може бути, а тому запам’ятовуйте, про що писати, а про що ні (Перець, № // у цьому висловленні іронію створює протиріччя явищ Темників нема / Записуйте, що казати, вставне слово тільки підсилює загальний іронічний ефект висловлення.

Pages: 1 2 3 4