Б) у всьому висловленні (вставленою конструкцією іронія тільки підсилюється): Теща його, прекрасна

завжди бабуся, почувши про бажання дорогого зятя придбати собаку, Ласкаво і привітно (Як і завжди теща)

говорить, сильно натискаючи при розмові на шиплячо-свистячі приголосні…(Остап Вишня); Григорій

Покотило встав і, випинаючись Знаннями Консультанта (Коли, як і кого має щільніше за зябра брати),

доводив щось хлоп’яку…(О. Ковінька);

В) у синтаксично самостійних частинах – словах висловлення, групах слів – тобто синтаксичних

конструкціях, граматично не пов’язаних з основним реченням. Наприклад: Вставши з постелі вранці (Втім,

ранком цей час можна було б назвати тільки десь на берегах Атлантики – поблизу Лісабона чи

Гібралтара, куди мріями не раз сягав Сідалковський), Євграф любив…випити чашку кави (О. Чорногуз). У

зазначеному висловлюванні іронія досягається завдяки віддаленості інформації, яка подається у вставленій

конструкції.

Оригінальними у плані досягнення іронії є вставлені конструкції, в яких виявляється комунікативна настанова, експресивно-емоційний характер, наприклад: А тепер знову звернімо погляди перед себе: ондечки – ще одна “реабілітована” Кавалерідзевська княгиня Ольга з каррарського мармуру (Питання, чим тоді батькам міста не вгодив був, наприклад, сімферопольський, гадаю, назавжди залишиться риторичним: а ви, якби мали до вибору між відрядженням до Італії й до Сімферополя, то куди б, вибачте, поїхали?)(О. Забужко). Іронію зосереджено в питальному реченні. …І якраз на тому горішньому “без Меня…” Спорскала в таке страхітливе ґлісандо, чи, по-простому сказавши, такого пускало півня, наче рипіло цвяхом по Склу, – бр-р, Ще й досі зуби ниють, як згадаю…(Можливо, це був цілком умисний художній прийом, щоб слухачі відразу втямили, чому мужчина, до якого так ніжно звертається героїня, накивав од неї П’Ятами: не всякі бо нерви здолають витримати подібний голосочок!) (О. Забужко) // вставлена конструкція побудована за зразком складного речення з різними видами зв’язку (головна частина речення ускладнена вставним словом, перебуває у логічному зв’язку з підрядними – зі значенням мети, з’ясувальною,

Присубстантивною означальною). Іронію створює остання предикативна одиниця, яка виражена окличним реченням.

Вставлені конструкції можуть бути побудовані за схемою різних типів речень, а саме:

- двоскладного простого речення: Але таких золотокосих, довгообразих красунь на Поділлі уже не було. Вони округлялися на обличчі, ставали схожими на круглолицих, рум’янощоких і чорнявих українок, хоч подекуди у них ще прозирало щось польське: ті ж золотаві коси, щедро розсипані по плечах (Сідалковському вони чомусь завжди бачились тільки на подушках)…(О. Чорногуз);

- односкладного речення: З одного боку, він і сам, всупереч своєму вихованню і поглядам на життя, переконаний, що Самусеві справді треба було давно вже набити морду (Ах, який усе ж таки не парламентський зворот!) (П. Загребельний);

- предикативної одиниці складного речення: а) сурядної частини складносурядного речення: Ви

заплющуєте очі. А що як зараз ухопить її (дружину. – Ю. П.) За комір і, затулившись нею (А вона може

затулити навіть двох) візьме й вискочить на вулицю (О. Чорногуз) // вставлені конструкції такого типу, як

правило, мають приєднувальний відтінок; б) підрядної частини: Оскільки ж серед наших героїв багато таких,

що кажуть правди не на гривню, а на калитку (Навіть якщо калитка порожня!), то й ми не сміємо оминути

правди, яка розмислу потребує чи не потребує…(Є. Гуцало) // підрядна частина зі значенням зумовленості.

- складнопідрядного речення: Ходіть же, куме Терешку, я вам нашого генія покажу. Бачте, он голова, як у коня! То ж усе розум… Шкода, що спить, а то б він вам показав (Що показав би, невідомо, може, дулю) (Г. Черінь) // із з’ясувальним значенням; Коли підкотив автобус, коли на яблунівську землю ступила Вівдя Оберемок, то Мартоха кинулась до самогонниці, наче вогонь до сухої соломи. Вихопила клапоть “Мессаджеро” чи “Оррор”, уп’ялась очима-беркутами в італійські чи французькі фрази (всі яблунівські молодиці добре знаються на іноземних мовах, Хоча ніколи й не вивчали їх) (Є. Гуцало) // підрядна частина складнопідрядного речення зі значенням допустовості;

- складнопідрядного речення ускладненої будови: Ще трохи погомонівши про мистецтво для худоби (Не Сумніваючись, що поп-музика тут не прищепиться, як і всякі авангардистські течії), ми вийшли з хліва надвір (Є. Гуцало) // підрядне речення зі значенням з’ясувальним та порівняльним. Далі, вже й так добре налякавши вас (Він на цьому не зупиняється, бо, бачте, турбується про вас, як рідний брат), він починає на додачу наводити ще й статистичні дані, які показують, що смертність від апендициту вища, ніж від операцій на серці і трепанацій черепа, разом узятих (О. Чорногуз) // підрядне речення причини, ускладнене напівпредикативним зворотом.

Останній приклад особливо яскраво демонструє читачеві іронічне використання вставленої конструкції у структурі висловлення, адже сама по собі вона не несе іронії, але в сукупності з основним реченням створює іронічний ефект (герой лякає свого хворого товариша фактами високої смертності, бо Піклується про нього, як рідний брат).

Як переконує мовна практика, “вставлятися” з метою іронії можуть не тільки окремі речення чи їх частини, а й кілька речень, вставлені тексти, як наприклад: Депутати раптом збагнули, що можуть натиснути не ту кнопку; пішов поголос, що та система не дає достатніх гарантій від ошуканства, - мовляв, уможливлює голосування чужими картками, а це означає обдурювання широких мас (Невже депутати мають один одного за спритних шахраїв? Ніколи б не повірив. Вони ж наш цимес і квіт порядності!) (Перець, №11); Всяка культура говорить мовою знаків, у тому числі й найдрібніших, найневидніших, які наскрізь просякають повсякденне життя. Коли вам щоденно торочать у тому-таки метрополітені, що в ньому, бачте, “забороняється” перше, і друге, і третє, й парканадцяте (Зокрема й геть уже фантастичне – “входити без взуття”. Треба розуміти, по вулицях кияни знай товчуться босоніж, як мусульмани по мечеті, а от вступаючи в метро, мусять, хоч-не-хоч, виймати з торбин кирзяки… От би знати, хто автор цього шедевра?), – коли звідусюди лине це “забороняється”, значить вашу свідомість, непомітно для вас, обкладають червоними прапорцями: “не Влезай!” (О. Забужко).

Pages: 1 2 3 4