Іван Карпенко-Карий — найвизначніша постать в українській драматургії XIX — початку XX століть. Він був, за визначенням І. Франка, «тим великим драматургом, якому рівного не має наша література». Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п’єс, з-поміж яких найбільш відомою є п’єса «Хазяїн». Це соціально-сатирична комедія іншого типу. Написана вона була 1900 року. Цього часу процес розвитку капіталізму в сільському господарстві в Україні проходив особливо швидкими темпами, де на кінець 90-х років XIX століття повновладними господарями була невелика купка капіталістів-аграріїв, яка жорстоко експлуатувала десятки тисяч трудівників. Пильним оком художника придивлявся Карпенко-Карий тих нових багатіїв, які вже переросли в відомого нам Герасима Калитку. Ці спостереження драматурга за процесом економічного зростання українського «чуманію» і стали життєвою основою комедії «Хазяїн», а прототипами — українські капіталісти-землевласники та їхні слуги й управителі.

У листі до сина І. Тобілевич зазначив: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, то буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн — зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети». Але це комедія мойого типу, яка покликана була показати, як ненаситна жадоба до наживи, що є самоціллю, перетворює багатія на моральну потвору, робить з нього страшного хижака, який загрожує існуванню інших людей. Засобами їдкого сміху ця комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість і жорстокість.

У побудові п’єси «Хазяїн» автор відійшов від усталених традицій, як у вимаганії від драматурга головну увагу зосереджуватись на зовнішній інтризі, переплетенні ефектних сцен, що мають розсмішити глядача. Керуючись у своїй творчості життєвої правди, Карпенко-Карий збагнув, що соціальна комедія має бути не розважальною, а повчальною, що вона покликана аналізувати суспільні пнища, глибоко розкривати суперечності, людські характери.

Заглиблюючись у характер мільйонера, драматург надає великого значення кожній ситуації, репліці в творі, дбає, щоб кожен крок Пузиря, найменша деталь побуту розкривали ненажерливість, хижацький характер, моральну суть «стяжателя». Таке розгортання дії навколо головного персонажа спрямувало увагу й цікавість читача й глядача на глибоке дослідження людських характерів, важливих суспільних проблем.

По-новому побудував драматург і композицію твору. Автор майстерно поєднав комічні елементи, які, безумовно, переважають, драматичні і навіть трагічні, ось, наприклад, сцена, в якій виснажена голодом юрба прийшла до Пузиря зі і каргою на жахливе, нелюдське харчування. І зовсім не сміх, а глибоке співчуття до знедолених робітників викликає вона. А кого до глибини душі не зворушить трагічна смерть чесного юнака Зозулі, що став безвинною жертвою «хазяйського колеса» Пузиря. Завдяки поєднанню комічних і драматичних елементів комедія «Хазяїн» викликає у глядача не лише їдкий сміх, а й обурення.

Безперечно, великою творчою вдачею автора є центральний образ комедії, художня сила якого полягає в його майстерній індивідуалізації і глибокій типовості. Яскравими психологічними і побутовими деталями, діалогами, сповненими глибокого змісту, індивідуалізацією мови героїв, реалістичним зображенням серередовища, в якому діє Пузир, драматург зумів створити цілісний, переконливий і глибоко узагальнюючий образ українського глитая-мільйонера кінця XIX століття, надавши йому одночасно рис живої, конкретної людини.

Ненаситна жадоба до збагачення — основна, визначальна риса в характері Пузиря. Це переконливо показує автор комедії. Вона поглинула всю істоту , зробила його жорстоким і бездушним, скупим і деспотичним, черствим і некультурним. Але Пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши жертвою своєї непависті,ситної наживи. І не співчуття, а саркастичний сміх викликає в глядача неминуча смерть зажерливого глитая.

Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких композиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу , психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад глибоким підтекстом, вміння оживити на сцені окремі речі тощо. Наприклад, як багато значить у комедії історія з халатом! Цей предмет хатнього одягу справді оживає у творі, ставши засобом глузування з Пузиря, його скупості й некультурності.

Отже, комедія І. Карпенка-Карого «Хазяїн» — комедія нового типу. Вона не тільки смішна, а й дуже сумна, за сміхом криються гарячі сльози. А ще дуже-серйозна. Проте дарма побоювався автор, що вона буде для публіки скучною. Гострота й актуальність порушених у п’єсі проблем, життєва й сценічна правда образів та майстерність композиції забезпечили їй великий успіх. І до сьогодні :і неабияким успіхом іде комедія на сцені сучасних театрів.