У рік 6453 (945). У той рік ськазала дружина Ігорю: «Отроки Свенельда изодделись зброєю й одягом, а ми наги. Підемо, князь, з нами за даниною, і собі добудеш, і нам». І послухав їхній Ігор - пішов до древлян за даниною й додав до колишньої данини нову, і творили насильство над ними чоловіки його.

Взявши данину, пішов він у своє місто й, помізкувавши, ськазав дружині: «Ідіть із даниною додому, а я вернуся й пособираю ще».

Древляни ж, почувши, що йде знову, радилися із князем своїм Малому: «Якщо занадиться вовк до овець, то винесе вся череда, поки не вб’ють його; так і цей: якщо не вб’ємо його, те всіх нас погубить». І послали до нього, говорячи: «Навіщо йдеш знову? Забрал уже всю данину». І не послухав їхній Ігор; і древляни, вийшовши з міста Иськоростня, убили Ігоря й дружину його, тому що було її мало. І похований був Ігор, і є могила його в Иськоростня в Деревськой землі й до цього дня.

(Повість минулих літ )