Розглядаються наративні особливості сучасної художньо-біографічної прози, досліджуються особливості авторської присутності у фабульному просторі художньо-біографічного тексту, здійснюється аналіз художньо-біографічних творів «Маргеріт Дюрас» Л. Адлер та «Іду за Сковородою» В. Стадниченка.

Художньо-біографічна проза відома ще з часів античності, проте не втрачає своєї актуальності й на порозі ХХІ ст. З кожним роком з’являється все більше яскравих зразків цього виду документалістики. Усе частіше автори починають відходити від загальноприйнятих норм і канонів побудови художньо-біографічного твору та звертати свою увагу на неканонічні, часом провокаційні потрактування образів видатних постатей минулого. Поява різнопланових художніх життєписів, своєю чергою, не може не привертати увагу дослідників цього виду документалістики, серед яких варто назвати імена І. Ходорків-ського, Д. Жукова, О. Галича та ін. Як наслідок – йде активне вивчення різних аспектів художньо-біографічної прози, зокрема досліджується її специфіка, аналізується творча спадщина видатних українських та зарубіжних біографів і т. п. Проте сучасні літературознавці та критики не встигають всебічно вивчати художньо-біографічні твори, що з’являються останнім часом. Досі поза увагою науковців залишаються певні аспекти дослідження художньо-біографічної прози, зокрема розгляд характеру взаємодії автора й читача на текстовому рівні, взаємозв’язок автора й оповідача та ін. Метою цієї статті є аналіз авторського вторгнення до фабульного простору художнього життєпису.

Основний текст художньої біографії зазвичай будується за усталеною схемою. Водночас кожний із типів художньо-біографічного письма має свої наративні та структурні особливості. Здебільшого оповідь доручається всезнаючому наратору з необмеженою перспективою бачення у формі третьої особи однини, що не протиставляється авторові твору та виступає основною оповідною інстанцією. Автор і читач на текстовому рівні можуть бути виражені не лише імпліцитно, а й експліцитно. Автор може бути дистанційованим та не впливати безпосередньо на читацьке сприйняття твору. Однак більш типовим є пряме авторське втручання в хід біографічної оповіді.

Одним із різновидів художньої біографіки є життєписи, автори яких безпосередньо з’являються в текстовій площині як дійові особи, що подорожують слідами головного героя з метою пошуку нових або малодосліджених фактів біографії героя (прикладом можуть слугувати твори Л. Адлер «Маргеріт Дюрас» [5], В. Стадниченка «Іду за Сковородою: сповідь у любові до вчителя» [3] та ін.). У згаданих життєписах автор не обмежується роллю стороннього спостерігача й виступає активним суб’єктом дії. Щоб віднайти нові факти життя головного героя, він вирушає до місць, які прямо чи опосередковано з ним пов’язані. Він зустрічається з людьми, які або особисто знали головного героя, або добре обізнані з його життєписом завдяки власній пошуковій діяльності. Тож кордони власне біографічного тексту розширюються за рахунок опису авторської подорожі слідами героя та його особистих зустрічей зі знавцями життєпису видатної

Особистості. Водночас, як правило, існує певна часова дистанція в кілька десятків чи навіть сотень років між часом біографічної експедиції та часом реального існування героя. А отже, поряд із пошуком слідів героя, які могли би пролити світло на певні факти його біографії, зіставляється політична, культурна, інтелектуальна атмосфера сучасної місцевості з тим, що було в часи існування героя.

Так, авторка твору Л. Адлер «Маргеріт Дюрас» [5], щоб якнайточніше описати перші вісімнадцять років життя героїні, вирушає до Південного В’єтнаму, де пройшло дитинство Дюрас. Вона відшукує друзів її дитинства, учнів матері (що була директором ліцею), сусідів, які й досі мешкають у Садеці, розпитує їх про родину Доннадьє (справжнє прізвище Дюрас); намагається реконструювати тогочасне життя родини, психологічну атмосферу, що панувала в сім’ї; працює в місцевих бібліотеках, щоб краще зрозуміти особливості тогочасного політичного й соціокультурного життя французів у колоніальних містах, аналізує характер взаємостосунків колонізаторів з місцевим населенням, зіставляє здобуту інформацію про В’єтнам початку минулого століття з тим, що особисто побачила під час біографічної експедиції наприкінці століття. Здобуті під час подорожі відомості й особисті враження від почутого та побаченого вона органічно вплітає в текстову канву сюжетно-подієвої художньо-біографічної оповіді, в якій центральне місце посідає головна героїня життєпису. Авторка у цей час перебуває на периферії сюжету й з’являється в текстовій площині перших двох розділів лише для того, щоб описати свою подорож і надати нові відомості, отримані від авторитетних свідків: «Багато чого не змінилося: алеї дерев такі високі, що не видно неба…, розкішні колоніальні вілли, запах мигдальних дерев, коли вечоріє, радісні крики дітей торговців супом» [5, 25] (тут і далі переклад наш.– Т. Ч.), «У Садеці, старий месьє… Донг, мені розповів, що так, Маргеріт, він її добре пам’ятає. Він був молодший за неї на чотири роки, був їх сусідом і щовечора в них вечеряв. <…> її мати ніколи не ходила на ринок та ніколи не готувала. Мила? Скоріше поважна. Її боялися всі дівчата в школі» [5, 81], «Деніза Оге, на рік молодша від Маргеріт, сьогодні жива, весела дама… дуже добре пам’ятає приїзд мадемуазель Доннадьє до ліцею Шасселу-Лоба в 1929 році. Струнка мила дівчинка з довгим волоссям, яке вона заплітала в коси. Ввічлива, комунікабельна, дуже сильна в

Математиці. Настільки сильна, що допомагала хлопцям у ліцеї. <…>. Кокетлива. Так» [5, 110–111], «Китаєць існував. Я бачила його могилу, Його будинок. Історія з Китайцем існувала. Це мені сказав його небіж, якого я зустріла в пагоді, заснованій його дідом у Садеці. Він запросив мене до себе в передмістя Садеку, де він тримав маленький ресторанчик, і розповів мені історію Маргеріт та його дяді. <…>. Він провів мене до колишнього маєтку батька коханця» [5, 116], «Я прогляНула старі фотокартки родинного альбому, листи коханця» [5, 119]. Надалі експліцитна поява автора в текстовій площині стає епізодичною. Час од часу він з’являється в тексті, щоб увести нові біографічні факти, отримані під час приватних бесід як із самою героїнею художнього життєпису (з якою авторка познайомилася напередодні написання книги), так і з людьми, що оточували її протягом життя (як-от син, колишні чоловіки, коханці, близькі друзі, колеги тощо): «Маргеріт говорила, що вона…» [5, 50], «Коли я запитала в 1996 році в Діоніса Масколо, як він пояснював собі ставлення до Маргеріт та яким був його душевний стан протягом 1942–1943 років, він відповів…» [5, 239], «Діоніс віднайшов мені в старих картонних коробках з-під взуття, під книжною шафою листи, що Маргеріт адресувала йому в цей період» [5, 263]. Отже, на текстовому рівні автор обмежується роллю авторитетного дослідника життєпису головного героя, що крок за кроком насичує біографію новими, раніше не відомими фактами, отриманими від свідків, і не впливає на читацьке сприйняття твору. Читач при цьому здебільшого виражений імпліцитно та виконує роль стороннього спостерігача, який може цілковито довіряти авторові.

В. Стадниченко [3] пішов ще далі. Життєпис його героя вже був предметом дослідження багатьох художніх біографів (як-от «Григорій Сковорода: Біографічно-ліричний роман з перемінного, болісного та веселого життя українського мандрівного філософа» В. Поліщука (К., 1929), «Григорій Сковорода: Художній життєпис» І. Пільгука (К., 1971), «Григорій Сковорода: Біографічна повість» І. Драча (К., 1984) та ін.), оскільки, як влучно відзначив французький літературознавець Ж. Неф, «біографії властиве скоріше повертатися до одних і тих самих імен» [1, 277]. Однак, незважаючи на це, у життєписі Сковороди неминуче наявні біографічні лакуни. І як наслідок – серед багатьох інших завдань автор прагне також розібратися із сучасним станом вивчення жит-

Тєпису мандрівного філософа. У цьому йому допомагають не лише численні документальні джерела, полишені іншими науковцями, а й особиста подорож сковородинськими шляхами, що знайшла своє відображення на сторінках художнього життєпису Сковороди. Твір складається з трьох смислових частин, які змінюють, доповнюють і розширюють одна одну.

Pages: 1 2 3