Автор підводить нас до розуміння трагедії Гетсбі як людини, що сама себе створила і розраховує тільки на себе (зеїттасіе тап; зеіїгеїіапсе). Абсолютне покладання на себе терпить поразку на рівні соціуму. Гетсбі, здається, врахував усе. Прагнучи відповідати вимогам суспільства, він оточує себе розкішними речами, замовляє одяг в Європі, намагається виглядати освіченою людиною, про що свідчать його прекрасна бібліотека та нагадування в необхідному контексті про Оксфорд.

Герой слідкує за своєю зовнішністю, спілкується мовою, яка, на його думку, відповідає рівню вищого світу. Джей дуже вимогливий до себе і як чоловік, виказавши неабияку мужність на фронті. Він здійснив свою мрію — створив себе, успішного і загадкового Великого Гетсбі, про якого так багато говорять. А втім, незважаючи на повне виконання всіх усталених суспільних приписів, Джей не стає членом ньюйоркського вищого світу. Одні глузують з нього, інші використовують його можливості, треті просто ігнорують його присутність. До того ж, як знаємо, той спосіб життя, який веде розбагатілий Гетсбі, є тільки засобом, щоб отримати Дейзі.

Саме ж суспільство НьюЙорка йому байдуже. Навіть Нік визнає, що Гетсбі використав його. Таке “лицемірство” викликає у мешканців ЛонгАйленду адекватну реакцію. Користуючись послугами Джея, його гості поширюють найдивовижніші плітки без найменшого сорому. Та й манірний аристократ Том Б’юкенен не вважає за непристойність заїхати до нього чогось попити, хоча вони навіть незнайомі. Для всіх них Гетсбі — ще один вискочка, якого при першій ліпшій нагоді вони покинули так само швидко, як і він позбавився їх за бажанням Дейзі. Тому сцена похорону Джея нагадує публічний німий докір людині, яка не грала за їх правилами.

І. Є. Зозуля, викладач кафедри мовознавства Вінницького національного технічного університету

Pages: 1 2