Некрасов є спадкоємцем і продовжувачем кращих традицій російської поезії - її патріотизму, гражданственности й гуманності. Тема про призначення поезії - одна з основних у лірику Некрасова. Сти-Хотворение «Поет і громадянин» - це драматичний роздум автора про співвідношення високої гражданствен-ности з поетичним мистецтвом. Перед нами герой, що перебуває на розпуття і як що б персоніфікує собою різні тенденції в розвитку російської поезії того років, що почуває намічену дисгармонію між «цивільною поезією» і «чистим мистецтвом».

Почуття Поета міняються від іронії стосовно Граждани-Ну до іронії, образі на самого себе, до почуття не зверни-мий втрати людських і творчих цінностей і далі (в останньому монолозі) до похмурого озлоблення; почуття Громадянина - від вимоги «громити» поро-ки сміло, «викривати зло» до розуміння необхідної для теперішньої поезії активної боротьби, цивільної позиції. По суті, перед нами не двобій двох супротивників, а взаємний пошук щирої відповіді на питання про роль поета й призначенні поезії в обществен-ний життя. У літературу XIX століття ввійшла Муза Некрасова - сест-ра страждаючого, знівеченого, пригнобленого народу («Учорашній день, години в шостому…»). Муза Некрасова не тільки співчуває народу, вона протестує й кличе кборьбе.

Тема народу традиційно вважається некрасов-ской темою. Аполлон Григор’єв назвав Некрасова « че-ловеком з народним серцем». За словами Достоевско-Го, поет «любив всіх тих, хто страждав від насилья».

Вірш «Трійка» написано в улюбленому для Некрасова жанрі пісні. Ритміко-стилістичний лад добутку характеризується особою напевно-стью, повторами, властивій народній пісні. У цент-ре вірша образ селянської дівчини, на до-торую «задивитися не диво». Вірш має два тимчасових шари: сьогодення й майбутнє. У сьогоденні дівчина живе чекаючи любові: «Знати, забило сіре-дечко тривогу».

Але в майбутньому її чекає важкі частки, звичайна для жінки-селянки: «Буде бити тебе чоловік-коверзун і свекруха в три погибелі гнути». Кінець вірша повний смутку («і схоронять у сы-рую могилу, як пройдеш ти важкий свій шлях»). Трой-Ка - спосіб-символ, що часто з’являється в народних піснях («От мчиться трійка поштова…

»), це завжди образ волі, волі, символ руху, мрії про счас-тье. В останній строфі чітко звучить мотив: щастя - це тільки мрія («не наздогнати тобі скаженої трой-ки»). У вірші «Міркування в парадного подъез-так» переважає епічний початок: узагальнена харак-теристика «парадного під’їзду» і окреслення мужиків-прохачів. Поет не наділяє кожного із селян ка-кими-або конкретними, індивідуальними рисами. Деталі портрета зливають &copy A L L S o c h. r u цю групу людей у єдиний поетичний образ: «сільські люди», «армячишко худий на плечах», «хрест на шиї й кров на ногах». У другій частині з’являється лірична нота

Це авторс-яке звертання до «власника розкішних палат», кото-рої звучить те патетично («Пробудися!.. Відвертай їх! у тобі їхній порятунок!»), те скорботно й гнівно («Що тобі ця скорбота волаюча, що тобі цей бідний народ?»), те зло й іронічно («і зійдеш ти в могилу… герой»).

У заключній, третій частині епічн і ліричне зливаються воєдино. Історія мужиків по-лучает конкретне завершення («За заставою, у харчев-не вбогої /Усі проп’ють мужики до рубля /И підуть, жебраючи дорогою…»). Дуже важлива для розуміння особливостей поезії Некрасова так звана покаянна лірика («Умру я незабаром. Жалюгідна спадщина…

», «Лицар на годину», «Я за те глибоко нехтую себе…»). Саме некрасовский герой виявив зразок мужності й приклад спроби подолання трагічного розладу із самим собою, тому що йому все здавалося, що він не відповідає високому ідеалу по-ця й людини. Особливе місце в «покаянній ліриці» за-нимает тема морального ідеалу, у пошуках якого ліричний герой звертається насамперед до тих, хто несе в собі біль про людину, біль про Росію («На смерть Шевченко», «Пам’яті Добролюбова», «Пророк»).

Він - народний заступник-страждалець, що йде на жертву. Для лірики Некрасова характерний мотив вибраності, ис-ключительности великих людей, які проносяться «зіркою падучої», але без яких «стихла б нива життя». В образі народних заступників проявляються Їхній глибокий демократизм, органічний зв’язок з народною культурою. По-новому Некрасов писав про любов. Поетизуючи взле-ти любові, він не залишив без уваги ту «прозу», що «у любові неминуча».

У його віршах з’явився образ не-залежної героїні, часом норовливої й неприступ-ний («Я не люблю іронії твоєї…»). Відносини між люблячої сталі в лірику Некрасова більше складними: духовна близькість переміняється незлагодою й сваркою, ге-рої часто не розуміють один одного, і це нерозуміння затьмарює їхнє почуття. Трагічне сприйняття життя, жаль ближ-йому, невтримна спрага щастя - от відмітні риси поезії Некрасова