2. У нових дослідницьких установках переломлюється картина постійно, що змінюється природи:

- визнання залежності властивостей предмета від конкретної ситуації, у якій він перебуває;

- відмова від ізоляції предмета від навколишніх впливів, що було властиво класичній науці;

- системно-цілісна оцінка поводження предмета, що зізнається обумовленим як логікою внутрішньої зміни, так і формами взаємодії з іншими предметами;

- антиелементаризм - відмова від прагнення виділити елементарні складові складних структур, системний аналіз динамічно діючих відкритих нерівновагих систем

- динамізм - перехід від дослідження рівноважних структурних організацій до аналізу нерівновагих, нестаціонарних структур, відкритих систем зі зворотним зв’язком;

3. Невипадковість появи Життя й Розуму у Всесвіті доводять розвиток біосферного класу наук, а також концепції самоорганізації матерії; це на новому рівні повертає нас до проблеми мети й змісту Всесвіту, говорить про заплановану появу розуму, що повністю виявить себе в майбутньому

4. До свого логічного кінця дійшло протистояння науки й релігії. Не буде перебільшенням твердження, що наука стала релігією XX століття. З’єднання науки з виробництвом, науково-технічна революція, що почалася із середини сторіччя, здавалося, подали відчутні докази провідної ролі науки в суспільстві. Парадокс полягав у тім, що саме цьому відчутному свідченню призначено було виявитися вирішальної в досягненні зворотного ефекту

Pages: 1 2