Зовнішня політика — це загальний курс держави в міжнародних справах. Найважливішим способом здійснення зовнішньої політики є дипломатія. Здійснення зовнішньої політики й дипломатія повинні додержуватися міжнародного права. Засновники ООН ставили перед собою завдання “створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань, що випливають із договорів і інших джерел міжнародного права” (преамбула Уставу ООН).

Міжнародне право зазнає впливу від зовнішньої, проведеними державами. З іншого боку, міжнародне право серед інших факторів безпосередньо впливає на зовнішню політику держав у тому розумінні, що вони повинні погоджуватися зі своїми зобов’язаннями по міжнародному праву

Сьогоднішній рівень цивілізації й правосвідомості дозволяє говорити про первинність міжнародного права серед інших факторів, що впливають на міжнародні відносини

Міжнародне право виконує координуючу й регулюючу функцію. Також у ньому зложилися механізми, що захищають законні права й інтереси держав, так що можна говорити про охоронну функцію міжнародного права

Особливість міжнародного права полягає в тому, що в міжнародних відносинах не існує наддержавних механізмів примуса. Якщо буде потреба держави самі колективно забезпечують підтримка міжнародного правопорядку

Нормообразование в міжнародному праві відбувається через висновок міжнародних договорів і через формування звичаїв. Велике значення придбали резолюції й рішення міжнародних організацій, у першу чергу ООН.

Під нормою міжнародного права розуміється правило поведінки, що зізнається державами й іншими суб’єктами міжнародного права в якості юридично обов’язкового. Найбільш значимі норми міжнародного права називаються принципами МП. Порушення якою-небудь державою принципу міжнародного права розглядається іншими державами як зазіхання на міжнародний правопорядок

Принципи міжнародного права виконують дві функції: сприяють стабілізації міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками, і закріплюють все нове, що з’являється в практиці міжнародних відносин, і в такий спосіб сприяють їхньому розвитку,

Основні принципи міжнародного права зафіксовані в Уставі ООН. Широко визнано, що принципи Уставу ООН не можуть бути скасовані державами в однобічному порядку або по угоді

Принцип суверенної рівності держав

Кожна держава зобов’язана поважати суверенітет інших учасників системи, тобто їхнє право в межах власної території здійснювати законодавчу, виконавчу, адміністративну й судову владу без якого-небудь втручання з боку інших держав а також самостійно проводити з виттю зовнішню політикові

Принцип суверенної рівності держав включає наступні елементи:

• держави юридично рівні;
• кожна держава користується правами, властивому повному суверенітету;
• кожна держава зобов’язана поважати правосубъективность інших держав;
• територіальна цілісність і політична незалежність держави недоторканні;
• кожна держава має право вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні й культурні системи;
• кожна держава зобов’язана виконувати повністю й сумлінно свої міжнародні зобов’язання й жити у світі з іншими державами

Принцип незастосування сили й погрози силою

Відповідно до Уставу ООН “всі члени ООН утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози силоміць або її застосування як проти територіальної недоторканності й політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим образом, несумісним з Уставом ООН”.

В Уставі ООН перераховуються законні випадки застосування сили. Принцип непорушності державних кордонів

Був прийнятий на НБСЄ в 1975. “Держави - учасники розглядають як нерушимі всі границі один одного, як і границі всіх держав у Європі, і тому вони будуть утримуватися від будь-яких зазіхань на ці границі”.

• Зміст принципу можна звести до трьох елементів:
• визнання існуючих границь;
• відмова від яких-небудь територіальних претензій зараз і в майбутньому;
• відмова від будь-яких інших зазіхань на границі, включаючи погрозу силоміць або її застосування;

Принцип територіальної цілісності держав

В Уставі ООН декларується, що держава “повинне втримуватися від будь-яких дій, спрямованих на порушення національної єдності й територіальної цілісності будь-якої іншої держави”. “Територія держави не повинна бути об’єктом придбання іншою державою в результаті погрози силоміць або її застосування”. У зв’язку із цим не повинні визнаватися законними які-небудь територіальні придбання, що з’явилися результатом погрози силоміць або її застосування”.

Принцип мирного дозволу міжнародних суперечок

Відповідно до Уставу ООН “всі члени ООН дозволяють свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддати погрозі міжнародний мир, безпека й справедливість”.

Принцип невтручання у внутрішні справи

Відповідно до Уставу ООН, вона не має права на втручання в справи, по суті вхідні у внутрішню компетенцію будь-якої держави”. Ця заборона поширюється на дії будь-яких інших учасників міжнародного спілкування, а не тільки на ООН.

Принцип загальної поваги прав людини

В Уставі ООН зобов’язання держав по дотриманню прав людини викладені в самій загальній формі, і дотепер держави прагнуть конкретизувати нормативний зміст принципу загальної поваги прав людини. Але безпосередня регламентація й захист прав і воль людини як і раніше залишається внутрішньою справою кожного держави

Принцип самовизначення народів і націй

Принцип декларує безумовна повага право кожного народу вільно вибирати шляхи й форми свого розвитку. Після розвалу колоніальних імперій питання про самовизначення націй у змісті утворення самостійних національних держав в основному вирішений

Принцип співробітництва

Відповідно до Уставу ООН держави зобов’язані “здійснювати міжнародне співробітництво в дозволі міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру”, а також зобов’язані “підтримувати міжнародний мир і безпека й із цією метою приймати ефективні колективні міри”.

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань

Відповідно до Уставу ООН “всі члени ООН сумлінно виконують прийняті на себе за теперішнім Статутом зобов’язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги, що випливають із приналежності до складу Членів Організації”.

Джерела:

1) “Міжнародне право”, підручник, М. изд. “Міжнародні відносини”, 1995

2) “Основи політології”, курс лекцій, М., “Знання”, 1992

Збережи - » Основні принципи міжнародної політики . З'явився готовий твір.