Наприкінці творчого шляху Михайло Васильович Исаковский написав автобіографічну книгу “На ельнинской землі” (1969). У ній розказано про основні етапи його творчого шляху. Майбутній поет народився в бідній селянській сім’ї на Смоленщині. Обставини його життя складалися так, що якби не революція, йому не вдалося б одержати утворення й занароджена ще в дитинстві мрія стати письменником, поетом так і залишилася б нездійсненою. Літературна діяльність Исаковского почалася в газеті невеликого містечка Єльня недалеко від Смоленська. Початком поетичної творчості сам він уважає 1924 рік, хоча вірші писати початків дуже рано.

Перший збірник Исаковского “Проведення в соломі” вийшов в 1927 р. і був замічений М. Горьким: “Вірші в нього прості, гарні, дуже хвилюють своєю щирістю”. У російської поезії Исаковский - один із прямих і послідовних продовжувачів традицій Н. А. Некрасова. Причому справа тут не тільки в тім, що обоє багато писали про село. Як і Некрасов, Исаковский - поет не селянський, а народний. Як відомо, творча спадщина російського класика дуже багато в жанровому відношенні: він писав поеми, пісні, елегії, сатири й т.д. Исаковский теж працював у багатьох жанрах, але особливого успіху домігся в пісні. Воістину всемирна, легендарна слава його “Катюші”! Хто не знає його пісні “Прощання”, “Вогник”, “Летять перелітні птахи”, “Краще немає того кольорам” і багато інші!

• Важливе зауваження із приводу пісень Исаковского зробив його земляк А.Т. Твардовский: “Слова пісень Исаковского - це, за деякими виключеннями, вірші, що мають самостійний зміст і звучання, живий поетичний організм, сам собою як що б припускає ту мелодію, з якої йому призначено злитися й існувати разом. Исаковский - не “автор текстів” і не “поет-пісняр”, а поет, віршам якого органічно властиве початок пісенності, що, до речі сказати, завжди було однієї з важливих рис російської лірики”.

Секрет найширшої популярності пісень і віршів Исаковского почасти відкривається при знайомстві з його творчою лабораторією. Він уважав, що потрібно “уміти навіть про самі складні речі говорити самими звичайними словами й фразами - звичайними, але в той же час ємними, точними, барвистими, поетично переконливими”. Але головна причина загальної любові до його творчості - у повнім злитті думок і почуттів поета й народу. Щодо цього особливо характерні вірші Исаковского періоду Великої Вітчизняної війни:

• И я, як прапор, підняв це слово,
• Живе слово серця мого
• И я кличу, щоб у дні боротьби суворої
• Ніхто з нас не забував його.

И дійсно, у той час буквально кожне слово поета знаходило відгук у серцях людей - згадаємо “У лісі прифронтовому”, “Російській жінці”, “Ой, тумани мої…” і багато чого іншого. У післявоєнні роки активізувалася діяльність Исаковского-переводчика. Частіше інших він перекладав білоруських і українських поетів - Я. Коласа, Я. Купалу, Т. Шевченко, Л. Українку. Исаковский - автор книги “Про поетичну майстерність” (1969), де він, звертаючись до молодих, розповів про досвід своєї творчої роботи.