Протягом цього періоду змінився не тільки образ миру. З-Менились і подання про людину, про науку, про вченого, про науковий пошук і наукові інститути, про відносини між наукою й суспільством, між наукою й філософією, між науковим знани-їм і релігійною вірою. Виділимо у всім цьому наступних основ-ние моменти.

1. Земля, по Копернику, - не центр Всесвіту, створеної Богом, а небесне тіло, як і інші. Але якщо Земля - звичайне небесне тіло, то чи не може бути так, що люди живуть і на інших планетах?

2. Наука стає не привілеєм окремого мага або про-свещенного астролога, не коментарем до думок авторитету ( Ари-Стотеля), що усе сказав. Тепер наука - дослідження й рас-критие миру природи, її основу тепер становить експеримент. З’явилася необхідність у спеціальній строгій мові.

3. Найбільш характерна риса виниклої науки - її метод. Він допускає суспільний контроль, і саме тому наука ста-новится соціальної.

4. Починаючи з Галилея наука має намір досліджувати не що, а як, не субстанцію, а функцію.

Наукова революція породжує сучасного вченого-експеримен-татора, сила якого - в експерименті, що стає усе більше й більше точним, строгим завдяки новим вимірювальним прибо-рам. Нове знання опирається на сполучник теорії й практики, що часто одержує розвиток у кооперації вчених, з одного боку, і техніків і майстрів вищого розряду (інженерів, художників, гидравликов, архітекторів і т.д.) - з іншої.

Виникнення нового методу дослідження - наукового експерименту вплинуло на подальший розвиток науки.

Зміст

Введення

Розділ 1. Основні етапи розвитку природознавства

1.1. Давньогрецький період.

1.2. Елліністичний період.

1.3. Давньоримський період античної натурфілософії .

1.4. Внесок Арабського миру в розвиток природознавства .

5. Природознавство в середньовічній Європі.

1.6. Етап, називаний «науковою революцією».

Pages: 1 2 3