Наш улюблений парк із усіх боків оточений водою. Він перебуває на острові, що утворила ріка, що протікає через місто. Щоб потрапити на той острів, потрібно перейти через невеликий міст. І ти виявляєшся в дивному парку, а верней, гідропаренню. Тут є степовий куточок. Після будь-якої зливи в ньому не побачиш ні однієї калюжі: піщаний ґрунт швидко убирає вологу. Трава вже висохнула, стирчать лише тверді стебла, вони вже не зелені, як навесні або на початку літа, - вони коричневі або сірий^-сірі-попелясто-сірі. Такими їх зробила осіння пора

Жовті квіти, які виділялися на зеленій траві, осінь перетворила в білі грудочки. Зате верби, які обрамляють цей куточок, щедро прикрасили своїм опалим жовтим листям прибережні води й сам берігся

Якщо йти уздовж берега острова, незабаром потрапиш в інший куточок природи. Це починаються листяні насадження. Тополі ще зелені, але листя вже начебто безжиттєва. Перші нічні заморозки зробили свою згубну справу. А от клени усе більше нагадують золоті кулі. Золото під ними й на них навіть у похмурий день засліплює. Але є клени й з багряним листям. Це теж прикмета осінися

Варто пройти ще небагато далі, як починається зона вічно зелена, що непідвласно будь-яким осіннім примхам. Це ялинник - улюблене місце білок і сорок. Унизу, під хвойними деревами, на землі, - товста коричнева підстилка з опалої хвої. Навіть узимку, якщо немає снігу, крізь неї гордо зеленіють якісь рослини, які не бояться зими. Але от і ялинник закінчується. І далі - березняки; світло від стовбурів ллється, білизна стовбурів особливо чітко обрисовується в похмурі дні. Лимонні листочки летять і летять сумним дощем. У повітрі пахне осіннім листям і грибною пріллю

Більші різьблені листочки дубів здаються лакованими. Між ними всюди лежать жолуді, але чомусь без капелюшків, а самі капелюшки розкидані небагато віддалік. Поруч із дубами в нашім парку ростуть каштани. Ми звернули увагу, що люди похилого віку збирають їх. Поцікавилися: що з ними роблять? Нам відповіли: годують кіз. А ще власники кіз набивають мішки опалим листям. Це теж прикмета осіни. Кози їдять листя з більшим апетитом. Втім, на апетит не скаржимося й ми. На пеньок, покритий, як скатертиною, жовтим кленовим листям, ми розкладаємо їжу. Немає нічого приємніше, ніж сніданок в осінньому парку