Як і «Євгеній Онєгін», «Капітанська дочка» - «багаторічна праця» Пушкіна-Прозаїка, робота над яким тривала біля чотирьох років і зажадала як численних спеціально історичних вивчень, так і тривалого художнього виношування. Про це свідчать цілих п’ять планів, що дійшли до нас, роману, що істотно відрізняються від остаточного тексту й багато в чому отличающихся друг від друга. Правда, це розходження (як ні для якого іншого твору Пушкіна) попередніх планів, і особливо відмінність від них остаточного тексту, пояснюється досить важкими пошуками найбільше цензурно прийнятного варіанта для втілення дуже гострої політично теми - про перехід дворянина на сторону народного повстання. Але поряд із цим плани відбивають і специфічно художні шукання Пушкіна, викликані його незмінним прагненням до граничного художнього лаконізму, до щонайможливого стиску фабули, числа діючих осіб. Прагнення до усунення всього зайвого, непотрібних подробиць, необов’язкових деталей, наочно виявляється й при вивченні наступної роботи Пушкіна над текстом «Капітанської дочки».

Наприклад, описується степовий «умет» - постоялий двір, куди вожатий привіз Гринева й Савельича під час бурану. Умет містив «яицкий козак… мужик років шістдесятьох, ще свіжий і бадьорий». У первісних варіантах читаємо: «Хазяїн зустрів нас у воріт, тримаючи ліхтар під полою, і ввів мене у світлицю, де горіла скіпа (в іншому варіанті: «господарка засвітила скіпу») і де на столі стояв горщик із щами»; «увів мене у світлицю досить чисту- скіпа висвітлювала неї. На столі стояв горщик щей. На стіні висіла гвинтівка й висока козацька шапка». З остаточного тексту Пушкін усуває й «господарку», і «горщик щей». Залишається тільки один хазяїн і предмети, що мають пряме відношення до бойового козачого побуту: «Хазяїн зустрів нас у воріт, тримаючи ліхтар під полою, і ввів мене у світлицю, тісну, але досить чисту; скіпа висвітлювала неї. На стіні висіла гвинтівка й висока козацька шапка».

Гвинтівка, що висить на стіні хазяїна умета, зазначена Пушкіним не зрячи: з наступних глав ми бачимо, як застріляли незабаром гвинтівки яицких козаків! Так само «висока шапка» є надалі постійною прикметою самого Пугачова (у главі сьомої: «На ньому був червоний козацький каптан, що обли галунами. Висока соболья шапка із золотими кистями була насунута на його блискаючі очі»; у главі одинадцятої: «Пугачов сидів… у червоному каптані, у високій шапці…»).

Таким чином, гвинтівка на стіні, і висока шапка не просто мальовничі побутові деталі, вони - свого роду інтродукція до основного історичного змісту роману - до «пугачовщини». Навпаки, «горщик щей», наявний у чернозом варіанті, є саме таким «рушницею», що «не стріляє». Щей надалі ході даного епізоду ніхто не їсть, а як ще одна побутова деталь це тільки розсіювало б увагу, відволікало від головного й тому єдино потрібного - від гвинтівки й високої шапки.

И у всій «Капітанській дочці» немає жодного «нестріляючої рушниці» - жодного непотрібного штриха, ні однієї зайвої деталі. У романі досить багато персонажів, але серед них майже немає випадкових, так сказати, «прохідних» осіб (з’явився й зник). Всі вони звичайно зв’язані між собою в загальний композиційний вузол