Омонімами (омоморфами) вважаються такі морфеми, які, маючи однаковий фонемний склад, абсолютно різняться своїм значення. Є внутрішня (в межах однієї частини мови) і зовнішня (в межах різних частин мови: дум-к^-а, рід-к^-ий) омонімія. До омонімічний належать однозвучні флексії (лісу = Dat. Sg., Gen. Sg.), суфікси (ець1 – істота (старець), ець2 - предметне значення (синець); ин1 – одиничність (квасолина), ин2 – приналежність (материн), ин3 – різновид м’яса (яловичина)), найчастіше – кореневі морфеми (ключ).Полісемія – наявність у тієї самої морфеми кількох зв’язаних між собою значень (ець1-істота чоловічої статі за значенням мотивуючої основи 1) за національністю (угорець), 2) за професією (борець, продавець), за місцем проживання (горець), за характерною ознакою (старець)).