Існує думка, що по-справжньому можна пізнати й зрозуміти письменника, лише побувавши на його батьківщині, у місцях, пов’язаних з його життям і творчістю. І вона має підстави для існування. Життя й творчість Олеся Гончара пов’язані з Полтавщиною, Харківщиною, Дніпропетровщиною, де він народився, учився, працював, з Києвом, де продовжував навчання в аспірантурі, працював і де жил з 1946 року. Але не менш тісно вони переплелися й з нашим сонячним краєм, що він неодноразово відвідував і який йому довіряв свої повноваження в парламенті, депутатом якого він був від трудящих Херсонщини не одне скликання

Олесь Гончар найбільше повно й глибоко зобразив наших трудівників, історичне минуле й сьогодення. На матеріалі степового краю він створив не одне оповідання, новелу, нарис, статтю, а також романи й повести: «Таврія», «Перекоп», «Тронка», «Беріг любові», «Бригантина» та інші. Особливе місце серед них займає дилогія «Таврія» і «Перекоп» - добутку історичні, у яких зображені події дожовтневого життя й громадянської війни, а також новелістичний роман «Тронка», присвячений теперішнім проблемам одного степового села, проблемам, які хвилюють увесь світ. Тривогами за долю людства, нашої планети пронизані думки багатьох героїв Гончара. «Маленької стає планета, а людина велетнем став. Вона може зруйнувати це небо, хоча й не може створити його знову. Здатний спалити хмари, які от рожевіють на сході, але знову не створить їх. У владі людини - отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоча потім очистити їх він уже ніколи не зможе… Але якщо може людина так багато, те під силу йому й припинити все це! Коштуємо на тім рубежі, коли планета, цей чудовий корабель людства, має потребу в захисті», - зауважує капітан Дорошенко. «Земля - не полігон», - говорить Колумб в «Людині й зброї», і мріє всю землю пшеницею засівати. Олесь Гончар не раз підкреслював, що «література починається зі співчуття до людини», теперішні добутки «народжуються з болю насамперед», «обов’язок літератури, мистецтва я бачу в тім, щоб допомогти людині стати людяніше. Адже від рівня його духовності, морального розвитку в кінцевому результаті залежить все наше майбутнє», «бідує сьогодні в охороні природне середовище, але не тільки це середовище. Вимагає охорони також і душу людини, наші взаємини людські між собою. Література теж хоче прикласти зусилля до того, щоб не розповзалися, скажемо, байдужість, черствість, холод, які іноді можна спостерігати між людьми». Герої Олеся Гончара - прості трудівники й разом з тим мудрі філософи, які піднімаються у своїх роздумах до загальнолюдських, планетарних проблем