Поезія А. В. Кольцова начебто б несподівана для 30-х років XIX в., але разом з тим і закономірна, тому що свідчить про процес демократизації російської культури. Кольцов виховувався в провінційній (воронезької) міщанському середовищу, утворення не одержав і був самоучкою в прямому й точному змісті цього слова, тобто вчився сам, всю життя, без чого, зрозуміло, не зміг би стати сьогоденням поетом

Незвичайним був шлях Кольцова у літературу, незвичайним для того часу минулого й зміст, і форма його віршів. З Кольцовим у російську літературу входив народ - не тільки як об’єкт вивчення, зображення, замилування й т.д., але як суб’єкт, як творець, творець эстетических цінностей. Не випадково так привітали, так винятково високо цінували зміст і значення віршів Кольцова російські революційні демократи. Бєлінський уважав, що «після імені Лермонтова саме блискуче поетичне ім’я сучасної російської поезії є ім’я Кольцова.

У ранній творчості Кольцова відбилося те захоплення філософською проблематикою, що було характерно для поезії 30-х років. У його «думах» виражені глибокі міркування молодого поета про зміст людського життя, таємницях, якими повна історія людства. Але повною мірою талант Кольцова виявився в його піснях. Жанр народних пісень був відомий і раніше, наприклад, у творчості Дельвига. Однак при розробці цього жанру поети нерідко обмежувалися лише використанням окремих фольклорних мотивів або зовнішньою стилізацією, У Кольцова ж передових сучасників залучала органічні народності його пісень, у яких виспівувалися селянську працю, почуття й думки селян-трудівників. Уперше в літературі так поетично були виражені радість людської праці на землі, то глибоке задоволення, що приносить селянинові злиття із природою, захват працею як джерелом життя, радості, щастя. Фізична й моральна краса улюблених героїв Кольцова є вираження їхньої духовної величі, тієї життєвої міцності, упевненості, які були незвичайні для російської літератури того років. Праця для Кольцова і його героїв - міряло цінності людини, основа подань про прекрасному й моральному. Але мова йде саме про вільну працю. Тільки при цьому умові можливий прояв тих прекрасних рис, який відрізняються селяни в поезії Кольцова.

Поет не закриває ока на горе й бідність, руйнування й убогість селян. Досить згадати тільки назви деяких віршів: «Гірка частка» (1837), «Частка бідняка» (1841) і ін. Використовуючи традиції народної лірики, Кольцов багато своїх пісень пише від жіночої особи, створюючи в ряді випадків трагічний образ молодої селянки, виданої заміж проти її волі. У вірші «Ах, навіщо мене…» (1838) чується, як писав Бєлінський, «надривна душу скарга ніжної душі, засудженої на безвихідні страждання». І все-таки талант Кольцова виявився насамперед у тих його піснях, де розкриті подання про вільне й вільне життя його героїв, показаних в органічному злитті із природою. Саме тому природа для Кольцова не пасивне тло й навіть не просто арена трудової діяльності людини, а активний співучасник людської праці; вона повна рухи, живе самостійним життям, що підкреслюється цілою системою поетичних метафор-уособлень

Може здатися дивним, що у віршах Кольцова навіть не згадується кріпосне право. Тим часом це входило в задум поета. Зрозуміло, він дуже добре знає про ті тяжкі умови, які здатні лише спотворити здорову, сильну й в основі своєї прекрасну натуру його героїв. Однак поет часто свідомо ігнорує ці умови, що було своєрідною формою заперечення кріпосництва, поміщицької експлуатації й т.д. Він створює не ідеалізований мир, а мир ідеальний. Таким же шляхом ішов Гоголь в «Вечорах на хуторі біля Диканьки». Для Кольцова надзвичайно важливо було показати, що герой його - вільна людина, «хлібороб вільний» і що тільки тому він так упевнено, так міцно коштує на землі

У російської поезії 30-х років з характерними для неї мотивами розчарованості, туги, навіть розпачу ввірвався свіжий голос людини, не побоявшегося вступити в бій з долею й упевненого в перемозі («Дума сокола», 1840). Ніде й ніколи в Кольцова не звучать нотки сентиментальної жалості або панської поблажливості. Його герої, що усвідомлюють своє право на розумне й світле життя, зображені як люди, здатні глибоко мислити й тонко почувати, що рвуться на широкий і вільний життєвий простір. Ці тенденції проявляються й у розробці Кольцовим традиційних для усної народної творчості сімейно-побутових мотивів. Його пісні перейняті поезією земної любові, радості, щастя, протипоставленої сірості прозаїчного будня. Тут немає нічого загального із традиціями «легкої поезії» Батюшкова і його послідовників із проявляющимися в них порию елементами книжності, деякої «вторинності» почуттів. Герої Кольцова виявляють справжню щирість, щиросердечну красу, свіжість і безпосередність у вираженні інтимних переживань. Широке поширення одержало думку про реалістичну природу лірики Кольцова. Однак звертання до народного життя, тобто об’єкт зображення, не дає ще подання про метод зображення. Кольцов, звичайно, створює типові образи своїх героїв, але це романтична типізація. Відомо важлива методологічна вказівка Ф. Энгельса про те, що в реалістичному мистецтві «кожна особа — тип, але разом з тим і цілком певна особистість, «цей», як виражається старий Гегель» (з листа до М. Каутской 26 листопада 1885 р.). За тонким спостереженням Н. Н. Скатова, у Кольцова завжди «у віршах виступає не ця людина, не цей селянин, не ця дівчина, як, наприклад, у Некрасова або навіть у Нікітіна, а взагалі людина, взагалі селянин, взагалі дівчина». Тому й картини природи в нього гранично узагальнені:

• Червоним полум’ям
• Зоря спалахнула;
• По особі землі
• Туман стелиться
• ( «Урожай», 1836)

Найтісніший зв’язок творчості Кольцова з миром усної народної творчості безсумнівний, але у фольклорі він використає не «букву», а «дух», не наслідує тим або іншим фольклорним жанрам, а творчо розвиває й збагачує кращі традиції народної поезії. Таким же шляхом ішли Пушкін і Лермонтов. Твору Кольцова є не стилізацією або імітацією. Поет органічно близький до поетики фольклору, що вільно й невимушено стає стилеобразующим фактором його поезії, надаючи їй риси щирої оригінальності й неповторності. Це ж ставиться й до своєрідності вірша Кольцова. Використовуючи ритмічні особливості народної пісні, він створює свій, кольцовский стих — без рим, як звичайно у фольклорі, але заснований по перевазі на літературні розмірах

Творчість Кольцова - важлива й необхідна ланка в історії російської літератури. Демократизм, поетизація селянської праці, величезна сила життєствердження, глибоке співчуття народу в його радостях і прикростях, чудова пісенна майстерність - все це обумовило ту важливу роль, що поет зіграв в історії російської культури. Його добутку, сама його особистість придбали велике значення для Бєлінського, будучи наочним свідченням величезних духовних сил, що таяться в народі. Творчість Кольцова давало великому критикові привід і підстава розробляти важливі літературний^-літературні-історико-літературні й теоретичні судження про народності, взаимоотношении фольклору й літератури, про позитивний початок у російської поезії, про російський національний характер і про новий тип письменника-демократа (див. його статтю «Про життя й твори Кольцова», 1845). Творчий досвід Кольцова був дуже важливий для Некрасова. Безпосередній вплив Кольцова випробували на собі поети-демократи И. С. Нікітін, И. С. Суриков, а вже в XX в.- С. Єсенін

Поезія Кольцова зробила благотворний вплив на багатьох поетів братніх народів, зокрема на видатних білоруських поетів Якуба Коласа і Янки Купали. Зв’язаний був Кольцов і з українською літературою. Він сам писав вірші українською мовою, був знаком з Е. Гребінкою. Шевченко з винятковою увагою ставився до першого російського поета, що вишли з народу. Ця увага відбилася в листах Шевченко, щоденнику, поезії й прозі. Багато чого зближає Кольцова й Шевченко: і тематика добутків, і образна система. Орієнтація на простого демократичного читача відбилася не тільки на ідейному змісті, але й на художній своєрідності їхньої поезії ‘. Франко й Грабовський високо цінували творчість чудового російського поета. На українську мову його добутку перекладали Б. Грінченко, М. Старицький і др.

Pages: 1 2