Коли ми вивчаємо українські обряди до різних свят, вражає їхню велику кількість, розмаїтість і насиченість діями. Наприклад, весняні свята стосувалися, насамперед, птахів, які першими верталися з теплих країн. Далі відомі обряди, пов’язані з весняним рівноденням (22 березня). Про цей день існує багато цікавих легенд і переказів. Першими прилітають у рідні краї жайворонки. Цих провісників весни особливо поважали в Україні. До перших весняних птахів також належать журавлі й лелеки. І все-таки лелеки користувалися самою більшою пошаною. Ці птахи вважалися улюбленими богом, тому що селилися поруч із людським житлом

Дітвора, помітивши журавлиний клич, кидала додолу червоні пояси, приспівуючи: «Колесом, колесом, над червоним поясом!» Вірили, що птаха, зробивши кілька кіл, далі не полетять. Напередодні або рано ранком матері готовили «жайворонків» і «голубків» з тесту й віддавали дітям. Печиво виносили в сад і підвішували до дерев, дарували сусідам, ходили по селу, високо піднявши над головою й призиваючи весну

А крім того в Україні, особливо в містах, був звичай випускати на Благовіщення пташок. Городяни спеціально для цього викуповували клітинки з пернатими й, вертаючись із церковної служби, випускали їх на волю. Звичай нагадував про святий дарунок волі. А селяни в цей день виганяли з будинків котів, спускали собак і виводили худобу, «щоб чули весну й намагалися самі про себе піклуватися».