Провідною тенденцією розвитку сучасної лінгвістики є дослідження механізму функціонування мовних одиниць з урахуванням їх структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей. Функціональний підхід дозволяє дослідити оцінні відношення в новому ракурсі з урахуванням складових частин ієрархічної структури функціонально-семантичної категорії оцінки, а також різнорівневих засобів вираження оцінності. Оцінка – складний феномен для наукового опису і теоретичного пояснення, що зумовлено онтологічною універсальністю категорії оцінки, адже, як слушно зауважує Т. Космеда, „будь-яка онтологія: природа, суспільство, суб’єктивний світ людини, мислення, мова тощо – все пронизане категорією оцінки і розглядається через її призму” [Космеда 2000: 306]. Значний інтерес до оцінності в комунікації, підсилений антропоцентричним характером сучасних мовознавчих студій, дозволяє розкрити когнітивні механізми і мовні особливості процесу оцінювання.

Лінгвістичні розвідки вітчизняних та зарубіжних мовознавців були спрямовані на різнобічне вивчення

Аспектів оцінки та оцінного значення: оцінної модальності та логіки оцінок (Н. Арутюнова [Арутюнова 1988],

О. Вольф [Вольф 1985], О. Івін [Ивин 1970] та ін.); функціональної природи оцінки та її функцій у структурі

Висловлення та цілого тексту (О. Вольф [Вольф 1985], В. Гак [Гак 1997], С. Дорда [Дорда 1997] та ін.);

Семантико-прагматичних особливостей реалізації оцінного значення (Н. Арутюнова [Арутюнова 1988],

Т. Космеда [Космеда 2000], Т. Маркелова [Маркелова 1995] та ін.); оцінки як типу мовного значення та

Співвідношення емоційного й оцінного компонентів у структурі значення (І. Стернін [Стернин 1985], В. Телія

[Телия 1986], В. Шаховський [Шаховский 1982] та ін.); мовних засобів вираження оцінки (Т. Вендіна [Вендина

1997], Б. Коваленко [Коваленко 2003], Н. Падич [Падич 1984] та ін.). Проте, незважаючи на пильну увагу до

Оцінки як мовної категорії та докладність опису оцінного значення, з позицій сучасних завдань лінгвістичного

Аналізу ці проблеми остаточно не вивчені. Так, у лінгвістичній літературі не знаходимо вичерпного розв’язання

Питань, пов’язаних з особливостями функціонування мовних одиниць з оцінною семантикою в текстах певного

Функціонального призначення, що є актуальним для сучасного мовознавства з його тенденцією до створення

299 © Онищенко І. В., 2007

Цілісної системи „активної лінгвістики”, яка передбачає вивчення використання мовних засобів з комунікативною метою.

Оцінка в публіцистиці та журналістиці – явище комунікативно різнопланове. Оцінна спрямованість публіцистичних виступів та інформаційних повідомлень вимагає широкого використання всіх стильових можливостей мови, створення нових соціально-оцінних засобів. Функціональний підхід, застосований до опису засобів вираження оцінки в публіцистичному та інформаційному стилях, ґрунтується на врахуванні здатності лексичних, фразеологічних, словотвірних, синтаксичних одиниць розкривати свої потенційні можливості в процесі комунікації.

Об’єктом нашого дослідження є синтаксичні засоби вираження оцінки в текстах публіцистичного та інформаційного стилів. Предметом дослідження – функціонально-семантичний потенціал компонентів інфраструктури речення в публіцистичних та інформаційних текстах.

Мета нашої статті полягає у з’ясуванні особливостей функціонування одиниць інфраструктури речення як засобу вираження оцінності в публіцистичних та інформаційних текстах. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань: проаналізувати компоненти інфраструктури речення, що функціонують у мові публіцистики й масової інформації в останнє десятиліття; виявити особливості морфологічного вираження елементів інфраструктури речення; здійснити порівняльну характеристику функціонування одиниць інфраструктури речення в публіцистичних та інформаційних текстах; простежити й зіставити комунікативну зумовленість створюваного виражально-оцінного ефекту в основних різновидах публіцистичного та інформаційного стилів.

Джерельною базою дослідження послужили інформаційні матеріали українських газет і телепередач („Епіцентр”, „Спорт”, „Україна молода”, „Факти. Підсумки дня”, „Футбольні діалоги”, „Червоний гірник” та ін.) та публіцистичні тексти українських журналів і газет („Дзвін”, „Київ”, „Літературне Придніпров’я”, „Нація і держава” та ін.) за останні десять років, а також публіцистичні монографії відомих політиків та громадських діячів (А. Погрібний, Л. Танюк, Д. Чобіт).

У сучасній граматиці ідея інфраструктури речення вперше була розроблена Д. Баранником [Баранник 1993]. Учений розглядає речення як комунікативну одиницю, що має два структурних рівні: базово-комунікативний (інтраструктурний) та модифікаційно-супровідний (інфраструктурний). Інтраструктурний рівень речення утворюють головні та поширюючі (другорядні) члени речення, прості речення в складних синтаксичних конструкціях. Інфраструктуру речення складає комплекс функціонально спеціалізованих автономних синтаксичних форм, які, включаючись у базову структуру речення й еластично перериваючи його граматичну й інтонаційну діяльність, забезпечують потрібні, зумовлені комунікативним завданням прирощення інформативного, суб’єктивно-модального, експресивного та іншого характеру. Одиниці модифікаційно-супровідного рівня є синтаксично й інтонаційно автономними вербальними структурами, зорієнтованими на базовий граматичний і смисловий контури висловлення, його власне комунікативний лінійний ряд [Баранник 1993: 13].

Серед одиниць інфраструктурного рівня речення, що виконують оцінну функцію в публіцистичних та інформаційних текстах, виділяємо звертання, вставні та вставлені слова, словосполучення, речення. У досліджуваних різновидах мовлення категорії модифікаційно-супровідного рівня є одним із основних засобів формування особистісного аспекту семантики речення. Ці одиниці, як зауважує Д. Баранник, „формують мовний план авторського супроводу комунікативно актуальної частини висловлення, план авторського коригування, орієнтують вислів на адресата” [Баранник 1993: 13].

Серед елементів інфраструктурного рівня, що широко представлені в текстах публіцистичного та інформаційного стилів, виділяємо вставні одиниці, які функціонують з метою вираження емоційної оцінки.

Емоційну оцінку фактів і подій у базовому реченні публіцистичного та інформаційного текстів виражають вставні одиниці іменникового типу, виражені прийменниково-іменниковими формами. Переважають конструкції „прийменник На + іменник”, функціонуючи як без поширювачів (На щастя, на радість, на жаль, на горе, на сором Та ін.), так і з поширювачами (На велику радість, на нашу велику радість, на великий жаль, на превеликий жаль, на превеликий смуток Та ін.), підкреслюючи високий ступінь вияву оцінки. Автор оцінює те, про що розповідає, виходячи з етичного критерію Добре / Погано. Емоційні оцінки радості, задоволення виражаються вставними словами На щастя, на радість, на наше щастя, на велику радість Та ін. Наприклад: На щастя, Марія Галич не потрапила у жорна сталінських репресій, як її колеги по перу: Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка (Літературне Придніпров’я. – 2002. – №7. – С.1); На щастя, рибалки побачили світло від ввімкнутих фар „пожежок” і відповіли їм фарами власних авто (Україна молода. – 15.04.2004. – №69. – С.9); На радість уболівальникам, „Мілан” отримав другу поспіль перемогу (Спорт. – 10.11.2003); Але, На нашу велику радість, колишній Президент таки згадав на Всесвітньому форумі українців цю жахливу акцію „Вісла”, за що йому велика дяка згореного серця усіх лемків (Київ. – 1995. – №2-3. – С.104).

Негативні емоційні оцінки виражаються за допомогою вставних одиниць На жаль, на великий жаль, на превеликий жаль, на сором, на горе Та ін. Вони в публіцистичних та інформаційних текстах служать засобом вираження: а) жалю: Попри всю цінність зібраних матеріалів, мусимо, На жаль, констатувати: для написання

Pages: 1 2 3

Збережи - » ОДИНИЦІ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕЧЕННЯ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ ОЦІННОСТІ В ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕКСТАХ . З'явився готовий твір.