Образи селян у поемі Н. В. Гоголя «Мертві душі» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Образи селян у поемі Н. В. Гоголя «Мертві душі»

Образ народу в поемі “Мертві душі”. Поема “Мертві душі” у творчості Н. В. © Алл Соч. РУ 2005 Гоголя займає особливе місце. Глобальний план Гоголя показати всю Росію в розрізі, всі її пороки й недоліки. Більшу частину населення Росії того часу становили селяни. У поемі їхніх мир описаний дуже образно.

На мій погляд, він розділяється на трохи складових. У кожного поміщика завжди є приналежний йому й характеризующий його мирок селян. Самі селяни не описані, але ми можемо судити про їх по їхніх житлах. У Манилова, наприклад, “темніли уздовж і поперек сіренькі бревенчатые хати”.

У Коробочки були вже інші хати, “які хоча були вибудувані врозсип, але, по зауваженню, зробленому Чичиковым, показували достаток мешканців”. Селянські вгіддя Собакевича не викликають подиву ми бачимо їх такими, якими й очікували їх побачити “погано скроєними, так міцно зшитими”. Хати селян Плюшкина, як і він сам, показані старими, ветхими, практично непотрібними. Крім мирков селян є, по-моєму, і інші мирки.

Перший це сильно відрізняється від всіх інших алегоричний мир померлих або селян, що бігли від своїх поміщиків, про яке згадується лише зрідка. Також на сторінках поеми ми почуваємо присутність ще одного так званого “центрального” миру селян, представленого в конкретних ситуаціях. Сам дивним і незрозумілим, напевно, є для нас мир померлих або селян, що бігли. Його мешканці як би протипоставлені населенню миру “живих”. За допомогою цього прийому Гоголю вдається підкреслити бідність вдач головних героїв

Після над міру хвалькуватого мовлення Собакевича, що описує своїх померлих селян, сам він, хитрий і егоїстичний, опускається в наших очах відразу на кілька рівнів. Але ж селяни власність поміщика, умілі, духовно богатые люди змушені були безмовно підкорятися людині з життєвими принципами міщанина. Наступні нагадування про даний світ показують нам його із зовсім іншої сторони. Він представляється нам, як “мир живих”, що пішли з “миру мертвих”. Особливої уваги вимагає, так званий, центральний мир. Він непомітно вливається в оповідання на самому початку поеми, однак її сюжетна лінія не часто стикається з ним. Спочатку він майже не помітний, але потім разом з розвитком сюжету розкривається й опис цього мира

Наприкінці першого тому опис перетворюється в гімн всієї Русі. Гоголь образно порівнює Русь “із жвавої й необгонимой трійкою”, що несеться вперед. У продовження всього оповідання письменник звеличує селян, що становлять основну, найбільш діяльну й корисну частину цього миру, за рахунок контрасту з навмисно приниженими поміщиками, чиновниками, службовцями. Опис даного миру починається з розмови двох селян-умільців, що обговорюють технічні можливості екіпажа, що в’їжджає в місто NN. З одного боку, їхня розмова віддає ледарством, відчувається його незакінченість, марність. Але, з іншого боку, обоє вони показали досить високий рівень знання будови й можливостей екіпажа

Ці два персонажі, по-моєму, невиразні й показані більше з негативної сторони, ніж чим з позитивної. Вони з’являються на самому початку добутку і як би вводять нас у мир поеми. Наступні колоритні представники “центрального” миру, показані в поемі, два мужики, що вказали Чичикову дорогу Вманиловку.

Вони непогано знають територію, але їхнє мовлення все-таки кульгає. Самим барвистим персонажем серед селян, на мій погляд, є той, котрого ми побачили, коли він тяг “претовсту колоду Е подібно невтомній мурасі, до себе в хату”. Він виражає собою всю розгонисту натуру російської людини. Гоголь підкреслює це, говорячи його вустами “влучно сказане російське слово”. Самим яскравим вираженням патріотичних почуттів письменника в поемі є міркування про долю Русі

Порівнюючи її “неосяжні простори” з незлічимими духовними багатствами її народу, Гоголь співає їй хвалебну оду: ” чиТут, у тобі чи не народитися безмежної думки, коли ти сама без кінця? Чи тут не бути богатиреві, коли є місце, де розгорнутися й пройтися йому? І грізно объемлет мене могутній простір, страшною силою отразясь у глибині душі моєї; неестественною владою освітилися мої очі: в! Якій блискаючій, дивовижній, незнайома землі далечінь! - Русь

Збережи - » Образи селян у поемі Н. В. Гоголя «Мертві душі» . З'явився готовий твір.

Образи селян у поемі Н. В. Гоголя «Мертві душі»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.