ОБРАЗ ХЛЕСТАКОВА я зважився зібрати в одну купу все дурне в Рос-Ці, яке я тоді знав, всі несправедливості й за одним разом по^-сміятися над всім> така основна мета, що ставив перед собою Гоголь. Перебуваючи в спадкоємному зв’язку із драматургією Фон-визина, Грибоєдова, Пушкіна, комедія відрізнялася мас-штабностью свого художнього узагальнення й об’ємністю про-блематики. За допомогою сміху, , письменник з висоти творчого генія відбив. Гоголь не раз попереджав: Хлестаков самий важкий образ у п’єсі. Помотрим, що ж представляє із себе цей герой. Хлестаков дрібний чиновник, людина незначний, всіма поре-каемый.

Його нехтує навіть власний слуга Осип, його може від-тягати за вихри батько. Він бідний і не здатний працювати так, чтобыобеспечить собі хоча б стерпне існування. Він глибоко з-льон своїм життям, навіть підсвідомо нехтує себе. Але порожнеча й дурість не дозволяють йому осмислити свої лиха, спробувати з-менить життя. Йому здається, що представся лише випадок, і все зміниться, він перенесеться

Це й дозволяє Хлестакову так легко й невимушено почувати себе особою значним. Мир, у якому живе Хлестаков, незрозумілий йому самому. Він не має сил осягти зв’язок речей, уявити собі, чим у действитель-ности зайняті міністри, як поводиться й що пише його Пушкіна. Для нього Пушкін той же Хлестаков, але счастливее, удачливее. Цікаво те, що й городничий, і його наближені, котрих не можна не визнати людьми тямуще, знаюче життя, по-своєму недурними, нітрохи не збентежені брехнею Хлеста-Кова.

Їм теж здається, що вся справа у випадку: повезло й ти ди-ректор департаменту. Ніяких особистих заслуг, праці, розуму й душі не потрібно. Треба лише допомогти випадку, когось підсидіти. Разни-Ца між ними й Хлестаковым лише в тім, що останній вуж від-кровенно дурний і позбавлений навіть практичної кмітливості

Будь же він розумніше, зрозумій відразу оману міської верхівки, вона почав би свідомо пригравати. І безсумнівно б провалився. Хитрість, продумана неправда не обдурили б уважного городничего. Він би знайшов слабке місце в заздалегідь створеній вигадці, недарма гір-дится Антон Антонович: Городничий не міг припустити в Хлестакове лише однієї щиросердості, нездатності до свідомої, продуманої неправди. А тим часом це одна з основних рис Хлестакова, що робить його героєм

Його морили голодом у гості-нице, над ним висіла погроза арешту й він лестиво молив слугу принести хоч що-небудь поїсти. Несуть обід і він стрибає на стільці від захвату й нетерпіння. Побачивши тарілки супу Хлестаков забуває про те, як мінуту назад принижено клянчив їжу. Він уже звик до ролі важливого пана. Зовсім справедливо коментує суть цього образа Манн, дослідник творчості Гоголя: .

Хлестаков витканий із протиріч. Божевільна, алогічна брехня Хлестакова по суті глибоко відповідає часу принципиально-го алогізму. Хлестаков фігура загальнолюдська, але цей тип досяг апогею в миколаївську епоху, гідно й повно иллюстри-рует її, розкриваючи глибинні пороки цього часу

Чиновники прекрасно бачать, що він дурний, але висота чина затьмарює будь-які людські якості. У кожному з персонажів п’єси чимало хлестаковщини. Такий авторський задум. Тому Хлестаков і головний герой, що його риси властиві кожній людині в тім або іншому ступені. Вони до-мичны, лише зібраного воєдино й виставлені на сцені

Самою яркою ілюстрацією служать мрії городничего про майбутнє життя як тесть великої людини. І він, і Ганна Андріївна перед-ставляют собі не просто розкіш, але таку розкіш, що уни-жает їхнє теперішнє життя, їхні теперішні знайомства. Антон Ан-Тонович малює картину: <...поїдеш куди-небудь фельдъегеря й ад'ютанти поскакають скрізь... хе, хе, хе, от що, канальство, заман-чиво!> Таким чином, ми бачимо, що подання Хлестакова й Сквозник-Дмухановского про шикарне життя в основному збігаються. Адже хлестаковские нічим не відрізняються від фельдъегерей і ад’ютантів, які в мріях городничего. І головне, Сквозник-Дмухановский так само радий висунутися над дрібною сошкою й городничим, предста-вив себе генералом. Отже, образ Хлестакова з’явився геніальним художнім узагальненням Гоголя. Об’єктивний зміст і значення цього образа полягають у тому, що він являє собою нерозривну єдність і незначності, грандіозних претензій і внут-ренней порожнечі. Хлестаков являє собою концентрацію рис епохи в одній людині. От чому життя епохи відбилася в з величезною силою, а образи гоголівської комедії стали тими художніми типами, які дозволяють ясніше зрозуміти соціальні явища того часу