Відомо, що Микола Васильович Гоголь, як би важливої не представлялася йому боротьба із усякого роду хабарниками, Казнокрадами й іншими пройдисвітами, що послабляють держава, все-таки головним особою своєї п’єси вважав саме пройдисвіта й Шахрая Хлестакова. Образ Івана Олександровича Хлестакова один із самих характерній і чудових у творчості Гоголя, «улюблене дитя його фантазії». У ньому позначилася пристрасть художника до гіперболи, перебільшенням, любов до зображення «багатобічних» характерів. Як мені здається, Хлестаков - це збірний образ, що сполучить у собі багато Недоліків людей того, так у принципі й цьому часі. Отже, Хлестаков дрібний чиновник, людина незначний, всіма що докоряється

Його нехтує навіть власний слуга Осип, Його може оттаскать за вихри батько. Він бідний і не здатний працювати так, щоб забезпечити собі хоча б стерпне Існування. Він глибоко незадоволений своїм життям, навіть підсвідомо нехтує себе

Але порожнеча й дурість не all soch © 2005 дозволяють Йому осмислити свої лиха, спробувати змінити життя. Йому здається, що представся лише випадок, і все зміниться, він Перенесеться «із бруду в князи». Це й дозволяє Хлестакову так легко й невимушено почувати себе особою значним

Мир, у якому живе Хлестаков, незрозумілий йому самому. Родом він з Петербурга, сам по собі, особа досить пересічне. Скажу Прямо, що для ошуканця з такими ефективними майбутніми результатами він занадто дурнуватий і простуватий

Словом, не тягне він На великого шахрая. Більше того, читач з’ясовує, що Хлестаков, властиво, і не збирався нікого обманювати. По Нашому сучасному вираженню, Хлестаков цілком законослухняних парубків

Побачивши вперше у своїй кімнаті Городничего, він страшно лякається й поводиться зовсім ідіотським образом. Лише поступово Хлестаков міркує, що Відбувається довкола нього, але, зважившись подыграть збентеженою його появою чиновникам, вона займав пасивну позицію, не Вважаючи його хвастощів. Гоголь побудував дію комедії таким чином, що представники міської влади й люди імущі Як би самі нав’язали Хлестакову цю гру. Вони немов самі жагуче хотіли бачити в цьому пройдисвіті важливу, значну Персону

Хлестаков геній брехні, він переживає свою зоряну годину. «Тридцять п’ять тисяч кур’єрів» несуться щодуху, щоб Розшукати героя, без нього комусь керувати департаментом. Солдати побачивши його «роблять рушницею». Суп у каструльці їде до Нього з Парижа. У мгновенье ока, як казковий джин, він будує й валить цілий фантастичний мир мрію сучасного Меркантильного століття, де все виміряється сотнями й тисячами рублів. Він герой-коханець, що зачаровує матір і дочку, зять Городничего.

Він «значна особа», якому смиренно пропонують хабара. І з кожним хабаром Іван Олександрович примітно Міняється. Він входить у смак

Він уже усвідомив себе в новій ролі, і вона героєві по душі. Якщо в першого відвідувача він соромливо Просить у борг, виправдуючись: «у дорозі издержался», то від Бобчинского й Добчинского він відразу вимагає: «Грошей немає у вас»\” Ну й на последок хочу сказати, що Гоголь, щоб уникнути цензури, заявив, що єдиною позитивною особою його Комедії є сміх. І що ж ми одержуємо: Хлестаков - головна особа, сміх - головна позитивна особа. І мені здається, Що Гоголь таким художнім прийомом хотів донести до кожного із глядачів думка про їхню особисту відповідальність за Происходящее з ними й навколо них, нагадати про неминучу відплату, що рано або пізно наздожене кожного, хто живе не В ладі ссовестью.

Підтверджує це знаменита «німа сцена» у фіналі комедії: приїхав теперішній ревізор. Але це, на жаль, не Робить його головною особою комедії, хоча я вважаю, що він головний, тому що теперішній. І поки його моральні підвалини Глядачам невідомі, головною особою комедії по праву залишається Хлестаков і це краще! Автор твору: Слава [email protected]

ru