Російська селянка стала героїнею багатьох віршів і поем Некрасова; всі вони перейняті глибоким жалем до її долі: Той серце в груди не носив, Хто зліз над тобою не лив, - Пише поет, говорячи про долю російської жінки. Він страждає разом з нею й від непосильної роботи, і від принижень моральних. Однак не можна сказати, що російська жінка з’являється у віршах Некрасова тільки лише в образі замученою роботою селянки, на житті якої відбилися всі соціальні протиріччя країни. Є в поезії Некрасова й інший тип - тип «величної слов’янки», як назвав його сам поет. У зовнішньому вигляді такої жінки втілилися народні подання про теперішню красуню, міцно складеної, рум’яної, живий, спритної, працьовитої: Красуня миру напрочуд, Рум’яна, струнка, висока, У всякому одязі гарний, До всякої роботи спритна. При цьому в зовнішній, фізичній красі героїні знаходить висвітлення й красу внутрішня, щиросердечне багатство російської селянки: Є жінки в росіян селеньях Зі спокойною важливістю осіб, Із красивою силою у движеньях, З ходою, copyright у поемах «Мороз, Червоний ніс, «Кому на Русі жити добре» і «Російські жінки»