Сюжет поеми був підказаний Гоголю Пушкіним. Особливо привернула увагу Гоголя можливість показати за допомогою “дорожнього” сюжету всю Росію, з її характерними типами, ситуаціями, характерами. “Який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому”, - писав Гоголь

У колишніх своїх творах Гоголь волів зображувати яке-небудь невелике місце (Диканьку, місто-примара Петербург, “повітове місто” в “Ревізорі”) як особливий мир, що живе за своїми законами й населений характерними жителями; у цьому світі, звичайно, угадувалася Росія й російські характери. Наприклад, “Ревізор” сам Гоголь назвав “російським анекдотом” і писав із приводу цієї комедії: “Я хотів зібрати в одну купу все дурне в Росії й разом посміятися над всім”. Той же принцип залишається й у поемі “Мертві душі”, але тут Гоголь дає своєму вигаданому миру ім’я “Росія”. Це казкове, міфологізоване місце дії, де відбуваються дивовижні події й діють “дивні герої” (вираження Гоголя).

Оборотний увага, що всі предмети, люди, ситуації в поемі охарактеризовані як “росіяни”, “часті на Русі”. Наприклад, “два росіяни мужика” на самому початку поеми. Те, що вони росіяни, розуміє саме собою, але Гоголь повторює це слово й робить це регулярно, щоб додати всім предметам і особам фольклорно^-міфологічний, условно-общерусский характер. Говорячи про Чичикове, Манилові, Коробочці й інших, він неодмінно вставляє характеристику-міркування про типовість, “руськості” цього героя. Згадаємо хоча б знамените: “Який же росіянин не любить швидкої їзди” - це говориться Очичикове.

Собакевич асоціюється з “богатирем” (персонажем національного епосу), але це карикатурний богатир, показаний в “кривому дзеркалі”. Про Коробочку теж говориться, що таких людей багато на Русі. Як відомо, прослухавши перший тім поеми, Пушкін викликнув: &copy A L L S o c h. r u “Боже, як смутна наша Росія!” Ми знаємо це висловлення тільки з листа Гоголя в “Обраних місцях…” І там же Гоголь сперечається з Пушкіним, пояснюючи, що зобразив не Росію, а лише хворобливу фантазію свого грішного розуму, або Росію, але тільки в негативній іпостасі, в “кривому дзеркалі” сатири

Поема повинна була будуватися як “Божественна комедія” Данте, за принципом “Пекло - Чистилище - Рай”. У другому й третьому томах Росія й російська людина (Чичиков?) казково перетворили б, з’явилися б “російські рухи”, “досі нелайливі струни”, “дивовижна російська дівиця, вся виткана з високого прагнення й самовідданості”, “доблесний російський чоловік” і інші гідні, позитивні герої. Але сам Гоголь в “Обраних місцях…

” зізнається, що любить і воліє зображувати порок, і герої завжди виходять смішний і потворні, зате вуж це виходить краще, ніж у кого-небудь іншого з російських письменників. Написаний був тільки перший тім, сатиричний. Російські поміщики, селяни, чиновники показані тут із самої негативної сторони, сатирично. Вони наділені смішними іменами й прізвиськами (наприклад, чиновник Кувшинное рило, що приймає від Чичикова хабар). До них можна було б віднести дивне гоголівське визначення - “Мертві душі”, що дала назва поемі

Це не люди, а “примари”, як виражався Бєлінський, додаючи, що саме тодішнє російське життя було “примарної”, гротескної, абсурдної. К. Аксаков уважав поему “росіянці Илиадой”, національною епопеєю, а Бєлінський - гострою соціальною сатирою на кріпосну Русь. Сама поема дає підстави для обох інтерпретацій, що взаємно доповнюють один одного. Уже в першій частині, хоча це тільки “пекло”, “криве дзеркало”, є елегійні й патетичні відступи про влучне російське слово, про “Русь, побаченої із прекрасного далека”, об “ чудо-дорозі” і про “ птаха-трійці”. Тут Росія вже показана не в гротескних фігурах і особах, а у високих символічних узагальнюючих образах, що свідчать про значущість цієї теми

Перший тім закінчується образом Росії як трійки, що мчиться по усьому світі, і інші держави, “косячись, постораниваются”, дають їй дорогу. Тут же говориться, що Русь “не дає відповіді”, коли її вопрошает поет. Таким чином, Росія - це загадка для людства, і, може бути, особливе, велике одкровення для миру виходить саме від її. Це подання про Росію було властиво многим російським письменникам XIX століття

Одним з перших, хто втілив ці ідеї в поетичному добутку, був Гоголь