Ця адреса мені знаком з малого років. Пам’ятаю сучасний, непримітний будинок по вулиці Шевченко, квартиру. Пам’ятаю невеликий базар осінніх квітів. У цьому будинку жив і затворів відомий український поет Василь Андрійович Симоненко. Але Василь жив в іншій квартирі, а тут живе його старенька мати. Вона ще жива

Недавно в Ганни Федорівни був день народження, їй здійснилося вісімдесят років. У той день письменники Києва - Олесь Гончар, Борис Олійник і інші - відправили вітальну телеграму з теплими словами матері Василя. Вона одержала багато листів від близьких і далеких родичів, від молодих поетів, від людей, які поважали великого поета й були вдячні його матері за існування такої мужньої людини. Прийшли поздоровити бабусю зі святом її внучок Лесик і правнучка Мирослава, що кликала бабусю: «Бабуся Ганнуся».

Я не був присутній на ушановуванні важливого для мене людини. Але поздоровити бабусю смог трохи раніше. Я приїхав до неї разом з кореспондентом українського радіо. За обідом ми розмовляли про Чорнобиль, про щоденник Симоненко - із чого народилася цікава передача, у якій пролунали найцікавіші твори Василя, і живі оповідання його матюкай

Ганна Федорівна розповіла, що разом з людиною вмирає його таємниця. Так і з Василем, що передбачав свою ранню смерть в одному зі своїх віршів. Василь важко болів, але навіть його рідна мати не знала про це. Люблячий син боявся нанести їй біль. Щоденник і невідомі вірші Симоненко вже надруковані в газетах і журналах

Не все известно про великого поета й мені, хоча пройшов я тропами його життя. Але не ми йдемо до нього, а він іде кнам.

Василь Симоненко залишався мужньою людиною, чесним і гарним чоловіком, що завжди піклувався про дорогому йому людині - матері. Навіть умер поет лише тоді, коли мати видужала

Я говорив, що мати поета сама дивна… Це так, і разом з тим немає! Вона живе разом з вічною, нестаріючою материнською любов’ю. І мати завжди буде пам’ятати свого сина - великого співака молодої української поезії

Образ матері - це символ добра на землі, людяності, любові. Із часів Шевченко й до наших днів українські поети пишуть пісню, що вихваляє, матері. Найніжніші слова знаходять сини для матерів. Так само й ми для своїх батьків. Вони для нас є самими рідними людьми, які завжди поруч, завжди підтримають. Мати й батько оберігають дитину від нещастя, напастей, поганих людей. Кожні батьки намагаються виростити своїх дітей добрими, гідними людьми

Важко назвати в сучасній літературі поета, який би не звертався до цієї теми. Василь Симоненко по-своєму оспівує величний образ матері, що переростає в образ України. Де б ми не були, завжди з нами буде материнське благословення і його не можна забути. «Можна вибрати друга й за духом брата, і не можна рідну маму вибирати»,- говорить у своєму вірші великий поет

Вірші Василя Симоненко змушують задуматися ще раз, якими важливими є для нас батьки, хоча іноді ми про це забуваємо. Його поезія надихає, хвилює, приносить теперішня насолода, прагнення бути краще, добріше, ніжніше. Ці вірші є щирим і простим відкликанням на все те, що відбувається в житті людини