Всі ми вийшли з гоголівської «Шинелі». Ф. М.Достоєвський Над повістю «Шинель» Микола Васильович Гоголь працював з 1839 по 1841 рік. Це один з останніх добутків петербурзького циклу. У повісті письменник продовжує тему «маленької людини», бідного чиновника. Уперше ця тема була відкрита А. С.Пушкіним

Гоголь розвиває її в «Записках божевільного», «Невському проспекті», «Портреті». Образ скривдженої людини, довгий час волновавший його, звучить в «Шинелі» на якийсь высочайше щемливій ноті, наповнює її величезним соціальним і гуманістичним змістом. Оповідання в «Шинелі» ведеться від першої особи

Ми бачимо, що оповідач добре знає життя чиновників. Герой повести - Акакий. Акакиевич Башмачкин, дрібний чиновник одного з петербурзьких департаментів, принижений і безправна людина

Автор так описує зовнішність головного героя повести: «низенького росту, трохи рябоват, трохи рудуватий, трохи навіть па вид підсліпуватий, з невеликою лисиною на чолі, зі зморшками по обидва боки щік». Товариші по службі ставляться до нього без поваги. Навіть сторожачи в департаменті дивляться на нього як на порожнє місце. А молоді чиновники підсміюються над ним. Історія Акакия Акакиевича Башмачкина, «вічного титулярного радника», - історія перекручування й поступової загибелі людини під владою соціальних обставин. Бюрократичний апарат доводить героя до повного отупіння. Весь зміст його існування зводиться до переписування безглуздих казенних паперів

Більше нічого йому не треба, життя його нічим не зігріта, не прояснена. У результаті Башмачкин перетворюється в пишучу машину, втрачає всякої самостійності й ініціативи. У той же час навіть на дні цієї зіпсованої душі Гоголь відшукує людський зміст. Його герой намагається знайти эстетический зміст у тім єдиному занятті, що йому дане: «Там, у цьому переписуванні, йому бачився якийсь свій різноманітний і приємний мир. Насолода виражалася на особі його; деякі букви в нього були фаворити, до яких якщо він добирався, то був сам не свій». Оповідання в повісті побудовано так, що комічний образ Башмачкина поступово стає трагічним

Він ходить у старій шинелі, яку не можна полагодити. Для того щоб купити нову, він заощаджує: по вечорах не запалює свічі, не п’є чай. Він і по вулицях ходить обережно, щоб не стерти підметок. «Спочатку йому було трохи важко звикати до таких обмежень, але потім якось привыклось і пішло па лад; навіть він зовсім привчився голодувати по вечорах; але зате він харчувався духовно, носячись у думках своїх вічну ідею майбутньої шинелі», - пише Гоголь. Нова шинель стає мрією й сенсом життя головного героя повести

И от шинель готова. Із цього приводу чиновники влаштовують банкет. Щасливий Акакий Акакиевич навіть не зауважує, що вони насміхаються над ним. Але щастя Башмачкина тривало всього один день. Уночі грабіжники знімають із його шинель. «На інший день він з’явився весь блідий і в старому капоті своєму, котрий зробився ще плачевнее».

Він звертається по допомогу в поліцію, але там з ним навіть не хочуть розмовляти. Надалі він звертається до «значного» чиновникові, але безуспішно. Зштовхнувшись із волаючою байдужістю Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру «Закону» в особі «значної особи», випробувавши страшне щиросердечне потрясіння, герой «Шинелі» занедужує й умирає. «Зникло й зникла істота, ніким не захищене, нікому не дороге, ні для кого не цікаве…

але для якого все-таки таки, хоча перед самим кінцем життя, мигнув світлий гість у вигляді шинелі, що пожвавила на мить бідне життя», - пише Гоголь. Підкреслюючи типовість долі «маленької людини», Гоголь говорить, що смерть нічого не змінила в департаменті, місце Башмачкина просто зайняв інший чиновник. Таким чином, тема людини - жертви суспільної системи доведена до логічного кінця. Але історія життя Акакия Акакиевича має «шумне» продовження після смерті

Померлий Башмачкин перетворюється в месника й зриває шинелі не тільки з перехожих, але й із самого «значної особи». І так лякає чиновника, що той навіть починає краще ставитися до людей. Гоголь навмисне прибігає до фантастики, по вона підкреслено умовна, вона покликана тут розкрити протестуючий, бунтарський початок, що таївся в боязкій і заляканій людині, представнику «нижчого класу» суспільства. Але кінцівка повести трохи зм’якшується зображенням деякого виправлення «значної особи» після зіткнення з мерцем. Основне значення повести Гоголя для російської літератури полягає в тому, що він показав у головному герої «маленької людини».

Постарався, щоб читач побачив у ньому не просто дивного, занепалого морально безликого чиновника, а, насамперед, людини. Вся наступна література так чи інакше опиралася на гоголівську традицію в зображенні головних героїв. Отже, образ Акакия Акакиевича Башмачкина має дві сторони

Перша - духовна й фізична злиденність персонажа, що свідомо підкреслюється Гоголем і виводиться на перший план. Друга - сваволя й безсердечність навколишніх стосовно головного героя повести. Співвідношення перш і другого визначає гуманістичний пафос добутку: навіть така людина, як Акакий Акакиевич, має право на існування й справедливе до себе відношення. Гоголь співчуває долі свого героя. Він призиває нас бути уважними друг до друга і як би попереджає, що людині прийде відповідати в майбутньому за нанесені ближньому образи