І Доранту, і Журдену в п’єсі протиставляється Клеонт — представник третього стану, якого Мольєр наділяє благородними рисами: освіченістю, здоровим глуздом, почуттям людської гідності, твердістю принципів. Він не приховує свого походження і завдяки своїм внутрішнім якостям піднімається значно вище не тільки за представників свого стану, а й багатьох аристократів. Своїм розумом і чесністю такі люди, на думку Мольєра, надзвичайно корисні для суспільства. Найповніше свою благородну вдачу Клеонт виявляє у своєму почутті до Люсіль, яку "він кохає щиро й самовіддано.

Його життєвий принцип — не цуратися свого походження. «Удавати із себе шляхтича,— стверджує він,— тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюсь на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що будь-який обман принижує порядну людину. Не личить ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, удавати із себе не того, ким ти є насправді».

В образі Клеонта автор утілює ще одну тему комедії — тему моральності та благородства. Висміюючи суспільні вади, Мольєр не зупинявся лише на критиці. Він намагався показати сучасникам те, що можна протиставити шахрайству, заздрості, жадібності, лицемірству.