Образ Катерины й засобу його створення в драмі А. Н. Островського «Гроза». З більшим інтересом я прочитав драму А. Н. Островського «Гроза». Після її про-читання я хочу поділитися своїми враженнями й міркуваннями на вищевказану тему. У своєму творі Островський описує вигадане місто Калинов на бе-регу Волги

Добролюбов у своїх критичних статтях називає це місто «темним цар-ством», а Катерину «променем світла в ньому». На мій погляд, це місто дійсно можна назвати «темним царством» через глибоку його ізольованість від зовнішнього миру в мо-ральном плані. Катерина ж протиставляється майже всім персонажам п’єси й всьому місту Калинову. Це протиставлення виникає через несумісність характеру Каретины й вдач міста Калинова, що й приводить до трагічного кінця

Спочатку я розповім про образ Катерины, ґрунтуючись на критику Добролюбова. Образ Катерины природний, заснований на природному початку, тому що, за словами Добро-Любова, «Катерина не вбила в собі людську природу…» Характер Катерины може здатися ідеальним у порівнянні з усіма іншими персонажами драми: «Росіянин сильний характер… вражає нас Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 своєю протилежністю всяким самодурним нача-лам… Характер…

щотворить, люблячий, ідеальний… Усякий зовнішній дисонанс вона намагається згладити… усякий недолік покриває з повноти своїх внутрішніх сил… Вона дивна, навіжена з погляду навколишніх, але це тому, що вона ніяк не може прийняти в себе їхніх поглядів і похилостей».

Катерина прагне до волі, ду-ховному розкріпаченню, «нового життя». Однак в образі Катерины є й деяка суперечливість: «У сухий однооб-різному житті своєї юності, у грубих і марновірних поняттях навколишнього середовища, вона по-стоянно вміла брати те, що погоджувалося з її природними прагненнями до краси, гармонії, достатку, щастю… Всі ідеї, викликані їй з дитинства, всі принципи окру-жающей середовища повстають проти її природних прагнень і вчинків. Всі проти Ка-Терины, навіть її власні поняття про добро й зло». У драмі розповідається про взаємини Катерины й Бориса

Катерина полю-била Бориса «на безлюддя» з кількох причин: вона мала потребу в любові, її почуття як дружини й просто жінки були ображені, неї мучила смертельна туга, однообраз-ная життя, нарешті, воно бажала «волі», «простору». Катерина бореться сама із собою, але в остаточному підсумку виправдує себе. Тепер про засоби створення образа Катерины. Всі ці засоби можна розділити на три групи: традиції усної народної творчості, церковно-житійні образи в на-рідному розумінні й мовній характеристиці

Серед традицій усного народного творче-ства можна виділити мотиви народних пісень («Отчого люди не літають так, як птаха?»), звертання до «друга милому», без якого не милий біле світло («Друг мій, радість моя»), звертання до «буйних вітрів» («Вітри буйні, перенесіть ви йому мій сум-тугу»), образ «могилушки» («Так що додому, що в могилу…», «У могилі краще… під деревцем могилушка…

як добре!»). Із церковно-житійних образів у народному розумінні ви-деляются відвідування церкви («И до смерті я любила в церкву ходити! Точно, бувало, я в рай увійду…»), оповідання мандрівниць («У нас повний будинок було мандрівниць і прочанок…»), сни Катерины («Або храми золоті, або сади якісь незвичайні, і всі співають невиди-мые голосу…

»). Також у драмі як мовна характеристика використовуються просторічні вираження («Щоб не бачити мені ні батька, ні матері…», «Хтось ласкаво говорить із мною, точно голуб воркоче…»). Я думаю, що «Гроза» є однієї із кращих робіт А. Н. Островського і явля-ется актуальної навіть сьогодні.