ОБРАЗ ІВАНА ФЛЯГИНА В ПОВІСТІ “ЗАЧАРОВАНИЙ МАНДРІВНИК” У повісті “Зачарований мандрівник” Лєсков створює зовсім особливий, не порівнянний з жодним з героїв російської літератури образ людини, що настільки органічно злита з мінливою стихією життя, що йому не страшно в ній втратитися. Це Іван Северьяныч Флягин, “зачарований мандрівник”; він “зачарований” казкою життя, її чарівництвом, тому для нього в ній не існує границь. Цей мир, що герой сприймає як чудо, нескінченний, як нескінченно і його мандрівка в ньому. У нього немає ніякої конкретної мети подорожі, тому що життя невичерпне. Кожне нове пристановище Флягина це чергове відкриття життя, а не просто зміна того або іншого заняття

Широка душа мандрівника уживается абсолютно з усіма будь те дикі киргизи або строгі православні ченці; він настільки гнучкий, що згодно жити за законами тих, хто його прийняв: по татарському звичаї він не на життя, а на смерть січеться із Саварикеем, має по мусульманському звичаї кілька дружин, приймає як належне жорстоку “операцію”, що з ним проробили татари; у монастирі він не тільки не нарікає за те, що на кару його замкнули на все літо в темному льосі, але навіть уміє знайти в цьому радість: “Тут і церковний дзенькіт чутно, і товариші відвідували”. Але незважаючи на таку уживчивую натуру, він ніде не затримується надовго. Може здатися, що Іван легковажний, непостійний, невірний собі й іншим, тому він скитается по мирі й не може знайти собі пристановища. Але це не так. Свою відданість і вірність він доводив не раз і тоді, коли він урятував від неминучої загибелі сім’ю графа К., і у відносинах із князем і Грушею, а настільки часта зміна місць перебування й постійний мотив втечі Флягина пояснюються зовсім не невдоволенням життям, а, навпроти, спрагою випити її до останньої краплі. Він настільки відкритий життя, що вона несе його, а він з мудрою покірністю треба її плину

Але цей не наслідок щиросердечної слабості й пасивності, а повне прийняття своєї долі. Часто Флягин не віддає собі звіту у вчинках, інтуїтивно покладаючись на мудрість життя, довіряючи їй у всім. І вища сила, перед якою він відкритий і чесний, винагороджує його за це й зберігає. Іван невразливий для смерті, до якої він завжди готів

Чудом він рятується від загибелі, утримуючи коней на краю прірви; циган виймає його з петлі; він бере гору у двобої з татарином; біжить із полону; рятується від куль під час війни. Флягин говорить про себе, що він “все життя гинув, але не міг загинути”, і пояснює це тим, що він “великий грішник”, якого “ні земля, ні вода приймати не хоче”. На його совісті смерть ченця, татарина й циганки Груші, він без зазору совісті кидає своїх дітей від татарських дружин, його “спокушають біси”. Але жоден з його “гріховних” учинків не породжений ненавистю, неправдою, спрагою особистої вигоди. Смерть ченця результат нещасного випадку, Саварикея Іван засік до смерті в чесному бої, а в історії із Грушею він надійшов, дотримуючись веління своєї совісті, повністю усвідомлюючи, що він робить убивство…

Розуміючи неминучість смерті циганки, він бере гріх на себе, сподіваючись у майбутньому вимолити в Бога прощення. “Ти поживеш, ти Богові душу отмолишь і за мою душу, і за свою, не погуби ж мене, щоб я на себе руку підняла”, благає його нещасна Груша. В Івана своя власна релігія, своя мораль, але в житті він завжди чесний із собою й all soch © 2005 з іншими. Оповідаючи про своє життя, Флягин нічого не приховує, тому що душа його відкрита як для Бога, так і для випадкових попутників

Флягин наївний і простий, як дитина, але коли він бореться з несправедливістю й злом, він може бути рішучим і навіть жорстоким. За катування пташки він карає панську кішку й відрізає їй хвіст, за що сам терпить суворе покарання. Йому “за народ дуже померти хочеться”, і він відправляється на війну замість юнака, з яким не в силах розстатися батьки. Флягин незвичайно обдарована людина, для нього немає нічого неможливого

Таємниця його сили, невразливості й дивного дарунка завжди відчувати радість полягає в тім, що він завжди надходить так, як того вимагають обставини. Він у гармонії з миром, коли мир гармонічний, і він готовий боротися зі злом, коли воно стоїть на нього шляхи