Перша теза Гобсека - відносність усіх цінностей, їхня залежність від оточення: «На світі немає постійного. Існують лише умовності - свої для кожного клімату». Головний висновок лихваря-філософа - треба в житті спиратися на щось таке, що дасть змогу задовольняти власний егоїзм і керувати іншими. І така сила - золото. «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль». Так от, у золоті все «це є у зародку, і воно все дає у житті».

Мораль, релігія, самопожертва, альтруїзм - це все пусті слова, за якими ховається інстинкт, що між іншим, і є чимось постійним і непорушним, - інстинкт самозбереження; в суспільстві європейської цивілізації його називають особистим інтересом. Саме він визначає основні форми існування кожного в суспільстві, головна з яких - протистояння егоїстичних інтересів. «Ну, а щодо звичаїв, - зазначає Гобсек, - то люди скрізь однакові: повсюди точиться боротьба між бідними та багатими, повсюди вона неминуча».

Усвідомивши цей принцип, Гобсек підкорює своє життя служінню золоту, запроваджує цілу систему самовиховання і в такий спосіб стає одним із справжніх володарів Парижа. З височини відкритого ним філософського принципу він спокійно і з насолодою споглядає усе розмаїття театру життя: «Так от, усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять пе-реді мною, і я влаштовую їх огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди зазнає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством. Одне слово, я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади».

Він не відає жалю до інших: «Якщо людяність, спілкування з ближніми вважати релігією, то Гобсек у цьому відношенні був атеїстом». Бальзак знаходить жахливі, навіть жорстокі порівняння, аби змалювати поводження лихваря зі своїми жертвами: «Вони іноді обурювались, кричали в нестямі, а тоді раптом западала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку».

Переконливими свідченнями руйнації особистості Гобсека є непомірна ощадливість і нестримна скнарість. Торкаючись золота, він перестає контролювати себе і втрачає  розум.

Оноре де Бальзак відіграв велику роль Задум і створення у розвитку літератури XIX століття, форма «Людської комедії» муванні нової реалістичної естетики. Сміливість і масштабність задумів - ось шо характеризує його творчість. Найвидатнішим його звершенням стала епопея «Людська комедія» - цикл прозових творів. На початку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, в яких він хотів змалювати сучасну йому Францію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей. Остаточно зміст і структуру цього твору Бальзак визначив на початку 40-х років, тоді ж і виникла назва «Людська комедія».

З «Передмови» видно, що на Бальзака мали вплив наукові пошуки вчених-природознавців, які намагалися серед різноманітності природного світу відшукати певну єдність. Бальзак порівнює життя суспільства з життям природи, тому ставить собі за мету описати його, визначити основні види, типи, на які поділяється суспільство. Вміння Бальзака розкривати органічний взаємозв’язок окремого і загального став основою задуманого твору. Автор виділяє три форми буття людини: «чоловіки», «жінки», «речі». Бальзак хотів написати 120 творів, але встиг завершити 96.

«Людська комедія» складається з трьох частин: «Етюди про звичаї», «Філософські етюди», «Аналітичні етюди». Найбільша частина - «Етюди про звичаї». Вони поділяються на «Сцени приватного життя», «Сцени воєнного життя», «Сцени сільського життя». У цих еподах автор подає детальний опис усіх людських типів. На думку Бальзака, суспільство і кожна окрема людина проходять схожі стадії у своєму розвитку: від народження до старості. «Сцени приватного життя» символізують таку добу в житті людини, коли їй властиві ідеали й ілюзії. Пору зрілості символізують інші підрозділи. А «Сцени сільського життя» відповідають тому періоду життя, коли людина під-(іивас підсумки, осмислює пережите. Щоб надати єдності усій споруді «Людської комедії», Бальзак використовує різні прийоми, але най-нажливіший - «перехідні персонажі»: одні й ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні. На передньому плані саме життя, його рух, хаотичний, але закономірний.

У епопеї є ключові твори, що визначають позиції автора щодо проблем сучасності. Це повість «Гобсек», в якій Бальзак розкриває «вдалу золота» як руйнівної сили, що спотворює людські душі. Це роман Батько Горіо», в якому розкривається сутність буржуазних стосунків: псе продається, все купується, навіть любов до дітей та батьків. А коли батьки не мають чим платити, вони стають непотрібними. У цьому романі Бальзак показує, що «влада золота» руйнує споконвічні природні зв’язки. Мені здається, що треба читати всі твори «Людської комедії», щоб збагнути авторський задум: зобразити не сюжет, а саме ліптя.