Образ дитини в малій прозі Б. Пруса та М. Коцюбинського

Ще одним оповіданням М. Коцюбинського, присвяченим дітям, є «Харитя» (1891 р.). Головна героїня – восьмирічна сільська дівчинка, працьовита, слухняна дитина. Коли нездужала мати, вся хатня робота лягла на плечі Хариті: носить тяжке відро з водою, від якого «…ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути» [1, 34], робить вечерю, готується до жнив… Вона відважно долає страх, який виникає на шляху до ниви. Дівчинка відчуває обов’язок перед хворою матір’ю, доходить до поля і починає жати. Сам автор захоплюється рішучістю дівчинки і вустами молодиць говорить: « – Ходім зараз до матері, хай вона втішиться, що має таку добру дитину…» [1, 39].

Образ дівчинки втілює в собі доброту, турботу про рідних, бажання допомогти їм. Саме цими позитивними рисами наділені діти із селянського середовища.

Долю маленького хлопчика-сироти зобразив Б. Прус в оповіданні «Міхалко» (1880 р.). Автор з глибокою симпатією і співчуттям передає умови життя героя, його мрії і прагнення: «Jak ten zając, co w tej oto chwili przeskakuje szyny, tak on, chłopski sierota, gniazdo miał w polu, a spiŜarnię – gdzie Bόg da» [9, 570].

За порадою інженера він вирішує поїхати до Варшави в пошуках кращого життя. Але приказка «Краще там, де нас немає» не завжди є правильною. Письменник передає психологічний стан Міхалка, коли той покидає село: «…usidł spokojnie, jak mu kazano. Tylko Ŝe go coś bardzo nudziło w sercu, więc zaczął mόwić modlitwę. Ach! jakŜeby on wrόcił do swojej wsi, z gliny i słomy ulepionej, tam – między błota… Ale nie miał po co» [9, 371]. Він щиро вірить, що: «…na świecie mniej przymiera się z głodu i łatwiej o nocleg aniŜeli we wsi. O! na świecie chleb jest bielszy, na mięso moŜna choć popatrzeć, domόw więcej i ludzie nie tacy mizerni jak u nich» [9, 571].

Б. Прус показує боротьбу однієї людини з жорстоким світом несправедливості. Його герой самотній, покинутий усіма, розчарований у житті. І здається, кому він потрібен?: «Przestał kłopotać się jutrem i cieszył się dniem dzisiejszym. A jutro… Będzie, co Bόg da!» [9, 584].

Однак у відповідальний момент Міхалко виявляє мужність і відвагу. Він рятує Єнджея з-під завалин будинку (не зважаючи на те, що був «…przeraŜony moŜe więcej niŜ inni» [9, 586]). Але йому ніхто навіть не подякував. У цьому Міхалко схожий з героїнею оповідання М. Коцюбинського – Харитею. Маленькі герої діють за покликом серця. Їм ще не притаманне користолюбство, вони не очікують винагороди, подяки за свої вчинки.

Головним героєм ще одного оповідання М. Коцюбинського «Ялинка» (1891 р.) є дванадцятирічний Василько, найстарший серед трьох дітей селянської родини. Тато Василька змушений зрубати ялинку, аби: «… за три карбованці можна було викупити від шевця жінчині чоботи» [1, 93]. Але ж для хлопчика це була не проста ялинка: « – Тату, – обізвався Василько тремтячим голосом, – таж то моя ялинка, ви її подарували мені ще тоді, як мене похвалив вчитель» [1, 92].

Він по-іншому сприймає довколишній світ і несміливо протестує проти того, щоб зрубати ялинку. Саме в цих рядках передано внутрішній протест хлопчика.

Коли ж деревце було зрубане: «Василько мало не плакав з жалю… глянув на свіжий пеньок, і дві сльозини скотились йому на щічках. Він не міг бачити того пенька, і почав нагортати снігу на пеньок. Незабаром з-під купи снігу не стало видно пенька» [1, 93]. Автор з глибоким психологізмом змальовує стан хлопчика.

Український критик М. Потупейко зауважив, що автор увів новизну в твір, адже, як правило, всі дитячі новорічні (різдвяні) оповідання повинні були мати розважальний характер. М. Коцюбинський відійшов від звичної на той час манери оповіді. «Слід зауважити, що на відміну від традиційних творів подібного призначення в «Ялинці» описуються не казкові пригоди хлопчика у різдвяну ніч, а реальне народне життя. Оповідання Коцюбинського має соціальне забарвлення» [5, 101]. І Потупейко має рацію. Василько розуміє, що ялинку потрібно відвезти в панський будинок, і сам виконує цю місію.

Наступним етапом внутрішніх переживань маленького героя є страх. Страх дитини, що загубилася в лісі. Паралельно з цим автор уводить опис почуття провини у батьків, коли хлопчик довго не повертається додому. Батьки починають звинувачувати себе в тому, що відпустили його самого в темний ліс. Однак усе обійшлося. Василько повернувся додому живий і здоровий, а батьки зробили висновок, що найголовнішим і найціннішим є діти, а не гроші: «Яким та Олена плакали з радощів, обіймаючи Василька. «Ми вже думали, що не побачимо тебе», – казали вони» [1, 98].

Автор звернув увагу не на пригоди хлопчика в темному лісі, що притаманне більшості творів такого характеру, а на реальне життя селян, з усіма позитивними і негативними моментами.

Оповідання «Антек» (1881 р.) Б. Пруса значно відрізняється від інших дитячих творів польського письменника. Автор зобразив долю талановитої дитини, яка прагне розвиватися, поглиблювати свої знання, але реалії життя села 70-х рр. ХІХ ст. не дають їй такої можливості. Ця проблема не підіймалася у творах М. Коцюбинського.

В основі оповідання – доля сільського хлопчика Антка. Він відрізняється від ровесників своєю вразливістю, недитячими поглядами на світ. Його не цікавить господарство. Він захоплюється технікою.

Порадившися з кузеном Андрієм, мама головного героя вирішила віддати його до школи, а згодом до ремісника, хоча «…to wstyd gospodarskiemu dziecku rzemiosła się imać i byle komu na obstalunek robotę robić» [7, 8].

Антек будував моделі вітряків, здобував науку в коваля. Однак його допитливість і бажання знати більше призвело до того, що коваль його вигнав. Б. Прус зобразив історію Антка на тлі життя звичайного польського села. Сцени з життя простих людей відображають відсталість і темноту, що панує на селі. Його мешканці постійно змагаються з бідністю, безнадійністю і відсутністю надії на краще життя. Поряд з цим, на першому плані залишається проблема долі сільських дітей, які не мають шансу, можливостей на розвиток своїх здібностей і реалізації мрій.

«Голод» знань, прагнення до самовдосконалення, розвитку (а також безнадійне кохання до красивої війтової) випроваджують героя у світ. «MoŜe spotkacie kiedyś wiejskiego chłopca, ktόry szuka zarobku i takiej

Nauki, jakiej między swoimi nie mόgł znaleźć (…) Wówczas podajcie rękę pomocy temu dziecku. Będzie to nasz mały brat Antek, któremu w rodzimej wsi stało się juŜ za ciasno, więc wyszedł w świat oddając się w opiekę Bogu i dobrym ludziom» [7, 26].

Для мудрого і розсудливого Антка не було місця в такому селі. Тому він мусив піти у світ, аби здійснити свою мрію.

Обидва письменники у своїх оповіданнях для дітей головну увагу акцентують на особистості дитини, формуванні її внутрішнього світу під впливом соціально-побутових факторів. Однак при цьому вони дещо по-різному змальовують дитячі долі. Так, наприклад, для М. Коцюбинського характерним є зображення стосунків батьків і дітей, на що не акцентує увагу польський письменник. На відміну від українського митця, Б. Прус показує перше кохання героїв, їхні почуття і переживання, піднімає питання освіти сільських дітей. Твори Б. Пруса мають здебільшого песимістичні незавершені кінцівки, що спонукають читача до роздумів про подальшу долю героїв.

Головним завданням обох письменників є зображення внутрішнього світу дітей через подання їхніх характеристик і психологічних портретів. Кожен з героїв має особливі риси, які притаманні лише йому і виокремлюють різних дітей у майже однакових життєвих ситуаціях.

Інна Ковальська

Література

1. Коцюбинський М. М. Твори: В 2 т.– К., 1988.– Т. 1.– 584 с.

2. Коцюбинський М. М. Твори: В 7 т.– К., 1973.– Т. 5.– С. 54.

3. Коцюбинський М. М. Твори: В 7 т.– К., 1973.– Т. 6.– С. 42.

4. Майоров В. М. Твори М. Коцюбинського для дітей і про дітей // Укр. мова та л-ра в шк.– 1979.– № 2.– С. 21–31.

5. Потупейко М. Михайло Коцюбинський. Ранній період життя і творчості.– К., 1964.– С. 101.

6. Шевчук В. Листи до М. Коцюбинського // Укр. мова та л-ра.– 2003.– № 1.– С. 31–32.

7. Bolesław Prus. Antek.– Krakόw, 2005.– 40 s.

8. Bolesław Prus. Pisma wybrane t. 1. Nowela pod red. I. Chrzanowskiegoi Z. Szweykowskiego.– Warszawa, 1935.

9. Bolesław Prus. Pisma wybrane. Nowele I.– Warszawa, 1981.– 588 s.

10. Bolesław Prus. Pisma wybrane. Nowele II.– Warszawa, 1981.– 568 s.