Стаття присвячена аналізу спільних і відмінних рис у зображенні дитячої долі в оповіданнях Б. Пруса і М. Коцюбинського.

У кінці ХІХ ст. українська і польська літератури мали значну кількість творів для дитячого читання. Образ дитини є одним із центральних у творчості Б. Пруса і М. Коцюбинського, що й донині привертає увагу багатьох учених. Докладний аналіз проблеми дитини крізь призму поглядів М. Коцюбинського здійснили Н. Черненко, В. Майоров, М. Потупейко. Твори М. Коцюбинського, присвячені дітям, отримали позитивну оцінку П. Мирного в листах до письменника.

У 50-х рр. професор З. Швейковський скерував наукове зацікавлення своїх учнів у сторону Великопольщі, результатом якого були перші дослідження життя і творчості Б. Пруса. У вступних статтях до творів письменника Олена Цибенько неодноразово акцентує увагу на наявності в них дитячої проблематики.

На сьогодні ще не здійснено порівняльного аналізу дитячих творів Б. Пруса і М. Коцюбинського.

Головною метою є виділення спільних і відмінних моментів у зображенні дитини в малій прозі українського і польського письменників.

Обидва письменники створили правдиву картину життя тогочасного суспільства. Специфічний стан, в якому перебували Польща і Україна, позбавлені державної незалежності, боротьба польського та українського народів за соціальне і національне визволення – все це вплинуло на творчість письменників і знайшло яскраве художнє відображення в їхній прозі.

Михайло Коцюбинський – великий письменник-гуманіст, виразник народних дум і прагнень, протягом усього життя значну увагу приділяв проблемі дитини в суспільстві. Цьому сприяла його педагогічна діяльність.

Серед класики української дитячої літератури заслужено виділяють три оповідання Михайла Коцюбинського: «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». У них письменник майстерно розкриває внутрішній світ дитини, її психологію, думки й переживання. Він змальовує не стільки вчинки, поведінку героя, навколишній світ, скільки його враження про самого себе та оточення. Ці ж риси простежуються і у творчості польського митця Б. Пруса, який ставив перед собою мету змалювати найтонші й найглибші порухи людської душі, в тому числі й дитячої.

Головною темою ранньої творчості Б. Пруса було зображення суспільної кривди. Дитинство в оповіданнях письменника не є ідилією. Це повністю виокремлений етап екзистенції. Світ дорослих, занурених у власні справи, не дає жодної опори малим героям. Вони самотні та беззахисні. Б. Прус показує процес переходу від дитинства до дорослого життя шляхом подолання труднощів (наприклад смерті батьків чи друзів). Цей перехід не здійснюється свідомо і сплановано. Герой переживає розпач, робить безліч помилок. Так, наприклад, Казик Лєснєвський, головний герой «Гріхів дитинства», ступаючи на стежку дорослості, викликає гнів батька і сміх дам. Оповідач Пруса володіє знаннями про світ, дивиться на речі очима своїх героїв.

У дитячій прозі Болеслава Пруса можна виділити багато автобіографічних моментів. Письменник рано втратив батьків і виховувався в основному своєю тіткою. Можливо, зображення убогого, важкого і сумного дитинства («Сирітська доля», «Гріхи дитинства») є спогадами власних дитячих років. Незвичайно теплими, хоча й подекуди грубуватими словами окреслений портрет матері в новелі «Помилка». На думку критика З. Швейковського, це описана

Саме тітка письменника, яка ’’…zostawiła w pamięci pisarza duŜo gorącego sentymentu, głęboki szacunek i wdzięczność’’ [8, 5].

В оповіданні «Гріхи дитинства» (1883 р.), головним героєм і оповідачем якого є малий хлопець Казик Лєснєвський, син уповноваженого графині (оскільки в епоху, коли Казик народився «…kaŜdy człowiek musiał mieć przydomek, choćby niekoniecznie słuszny» [10, 162]), який переживає своє перше почуття кохання до Льоні, дочки власниці палацу. Прус описує щасливі дитячі роки сільського хлопчика, його шкільні пригоди, дружбу з бідним і хворим однокласником, намагання наблизитися до захоплюючого його світу Льоні, капризної і зіпсутої дівчинки. Почуття вини й, одночасно, розчарування від пізнання ментальності і моральності «вищих» кіл суспільства призводить до того, що Казик без жалю залишає разом із батьком село, де вчинив свої, іронічно окреслені письменником, гріхи дитинства.

В оповіданні головну увагу Б. Прус приділяє не подіям, а психологічному портрету постаті Казика (прототипом якого міг бути сам письменник), а також інших героїв твору: Льоні, батька, слуг, Валека… Така манера оповіді характерна й М. Коцюбинському. Автор не коментує події, а намагається у жартівливій формі донести до читача найпотаємніші думки, які його хвилюють. Польський письменник заглиблюється у світ дитинства не лише бідного хлопчика, а й багатої Льоні, що не є характерним для творчості М. Коцюбинського.

На відміну від українського письменника, Б. Прус не подає чітко окреслених кінцівок творів, примушує читачів замислитись і самим довершити історію кожного з головних героїв. Кінцівки ставлять перед читачем завдання визначити самостійно причини, що призвели саме до такого фіналу.

Письменник показує еволюцію головного героя. Спочатку – це хлопчик, що «Nie mając z kim Ŝyć, Ŝyłem z naturą. Znałem w parku kaŜde mrowisko, w polu kaŜdą jamę chomikόw, w ogrodzie kaŜdą ścieŜkę kretόw» [10, 164]. Згодом, під впливом школи відбувається формування особистості, зміна поглядів. Дружба, а потім і смерть Юзека – це останній крок на шляху дорослішання.

Назва твору «Гріхи дитинства» Б. Пруса перегукується з назвою оповідання М. Коцюбинського «Маленький грішник» (1893 р.). Український прозаїк розглядає дитину не лише в певних життєвих

Ситуаціях, а й заглиблюється у внутрішній світ кожного з героїв, бачить там лише хороше. Це видно навіть із назви твору «Маленький грішник». Письменник називає Дмитрика так не тому, що він злий, поганий хлопчик, просто надто сильним є його прагнення до веселого, радісного дитинства, які він ще не вміє гамувати: «Сумно було Дмитрикові, жалко недужої мами, але тільки до сінешнього порога. За порогом він забув і маму, і свої турботи… Весело! Дмитрик з радісним серцем трюхав по льоду, затискаючи в жмені гроші на хліб» [1, 140].

За допомогою портрета головного героя М. Коцюбинський описує страшну нужду міської бідноти, скрутне матеріальне становище: «На Дмитрикові була стара руда материна юбка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини, довгі рукава теліпались нижче рук, заважали йому. Русяву голову прикривав старенький картузик з одірваним козирком. Але, незважаючи на свої непишні шати, Дмитрик весело дививсь на світ божий здоровими сивими очима, весело підстрибував на людяних вулицях» [1, 137–138].

Проте не лише скрута, бідність негативно впливають на Дмитрика. Найстрашнішим є вплив оточення. В хлопця з появою нових друзів з’являються і нові звички – куріння, жебракування, небажання йти додому. За усім цим він і не помічає, що його мати важко захворіла, а після її смерті, що сколихнула героя до глибини душі, Дмитрик вирішує покинути все і почати жити чесно, заробляючи на хліб власною працею. Письменник не випадково саме так назвав твір. Дмитрик – наївний, безневинний хлопчик, який, незважаючи на всі свої помилки, не втрачає сумління. Він картає себе, що не зберіг життя матері: «Може, мама їсти хотіли, як я купував козики… може, вони голодні й померли, не діждавшись хліба… Не скажуть матінка, не признаються, бо нема вже їх на світі… і нікого в мене немає… сирітка я безрідний… Та чи вибачать мені мамка за все, що я накоїв? – думає Дмитрик, не втираючи сльози, що скотилась йому на обличчя. – То десь бог покарав мене: нащо було обдурювати усіх, просячи для слабої неньки? Нащо було казати, що я сирітка?.. От тепер бог і дав так… А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив… Ні, то я недобрий, що слухався Гаврилка… Не вибачить мені бог, не вибачить…» [1, 143].

Письменник уводить оптимістичні нотки у висновки Дмитрика: «Буду щось робити, на хліб заробляти. Добрі люди поможуть… А де ж ті добрі люди? Є? Я знаю, що є! Адже матінка недурно казали, що світ не без добрих людей!..» [1, 143].

Оповідання має повчальний характер, змушує замислитися над тим, що потрібно цінувати батьків і відповідати за свої вчинки. Сам автор говорить: «… я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом» [3, 42].

Pages: 1 2

Збережи - » Образ дитини в малій прозі Б. Пруса та М. Коцюбинського . З'явився готовий твір.