Перший мотив — скарга Сонця Богові за те, що люди працюють в недозволений день і погроза «не освічати» за це людей. Подібний сюмсет — Пречиста скаржиться Іллі-пророку, що християни «в святу неділю метуть — лице їй запорошують», печуть — «очі їй випікають…»» за що Ілля (або Христос) їх карає як за найтяжчі гріхи. Поширювалися ці легенди під впливом розповсюджуваного скомбінованого апокрифу «Листа небесного» (приблизно 6—8 ст.), який Грушевський називає народним второєвангелієм. Його зміст — похвала неділі і заохота до пильного її святкування, бо за порушення цього звичаю належиться страшна кара. У новій редакції «Листа з яеба» говорилось і про відзначення п´ятниці як дня Христової смерті, який прирівнювався до неділі. Таким чином зберігся язичницький культ п´ятниці, який згодом збігся з культом мучениці Параскевії. Народний кодекс святкування стосується практично не лише всіх свят, а й будніх днів, які приурочені іменам святих чи подіям з їхнього життя. Але він співвідноситься не стільки з обрядами чи ритуалами, скільки із заборонами чи дозволами виконувати певну роботу: наприклад, в який день можна починати оранку, садити капусту, в який — перший раз їсти яблука (матерям, у яких померли діти, забороняється до Спаса їсти фрукти, і це повір´я підтверджується рядом легенд про те, що стається, коли цю заборону порушити). Інші легенди розвивають сюжети, про страшні кари на людей, що не дотримувалися свят. Геортологічні легенди споріднені з язичницьким річним календарем і не мають нічого спільного з Християнством.

Pages: 1 2