В “Апокаліпсисі” седмеричними образами яскраво виражене протистояння сатани Господу: диявол і його земні поплічники привласнюють собі ті риси царственого достоїнства, які властиві лише одному Богові. Так, під час Небесної Літургії св. Іоанн бачив “ Агнця як би закланного, що має сім рогів і сім очей, які суть сім парфумів Божиих, посланих у всю землю ” (Откр. 5; 6) , сатана ж з’являється як “великий червоний дракон із сім’ю головами й десятьома рогами, і на головах його сім диадим ” (Откр. 12; 3) . “ Очі в Нього як пломінь вогненний, і на голові Його багато диадим ” (Откр. 19; 12) - такий Христос - проводир небесного воїнства. Сім рогів Агнця означають “ владу, силу, царство ” . “ Бог вивів їх з Єгипту, швидкість єдинорога в нього ” , (Числ. 23; 22) - говорить Валаам, благословляючи Ізраїль. “ Міцність його як первородного тельця, і роги його, як роги буйвола; ними избодет він народи все до меж землі ” , (Втор. 33; 17) - той же образ рога як сили звучить у благословенні Мойсея. “ Піднісся ріг мій у Богу моєму ” , (1 Цар. 2; 1) - вимовляє Ганна в молитві. Десять рогів сатани - образ сили противления 10-ти божественним заповідям і в той же час богохульна пародія на Добродії.

Антихрист і лжепророк описуються схожими символами: “ звір із сім’ю головами й десятьома рогами: на рогах його було десять диадим, а на головах його імена богохульні ” (Откр. 13; 1) ; “ И побачив я іншого звіра, що виходить із землі; він мав два роги, подібні агнчим, і говорив як дракон ” (Откр. 13; 11) . Два роги лжепророка - символ агнчей псевдокротости, про яку говорив Ісус: “ бережіться лжепророків, які приходять до вас в овечому одязі, а усередині суть вовки хижі ” (Мф. 7; 15) .

Символ цивілізації, “ истлевающей у звабливих похотях ” (Еф 4; 22) , представлений в образі Вавилонської блудниці, опора якої - “ червоний дракон ” (Откр. 12; 3) : “ і я побачив дружину, що сидить на звірі багряними, сповненими іменами богохульними, із сім’ю головами й десятьома рогами ” (Откр. 17; 3) . Для розшифровки образа семи голів звіра - земного втілення ідей сатани у вигляді тоталітарної державності - ап. Іоанн пропонує наступну політичну загадку, для його часу ймовірно актуальну: “сім голів суть сім гір, на яких сидить дружина, і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути ” (Откр. 17; 9-10) . “ Сім гір ” - образ Рима й “ сім царів ” - його імператори. Св. Андрій Кесарийский бачив за ними сім найбільш значних в історії царств. Як би те не було, все це стало надбанням далекої історії, але звір, на якому стояли “ сім голів ” - “ сім гір ” названий тут “ восьмим із числа семи ” (Откр. 17; 11) . “ Очевидно тут говориться, що навіть коли доступні історичному погляду тайнозрителя царства, з особливими головами їх припиняться, то не припиниться звериность, що і буде шукати й знаходити для себе й нові історичні особи, або царства, або взагалі політичні утворення, вони й виявляють собою збірний образ “восьмого царя” ” , - пише о. Сергий Булгаков. Свв. батьки надавали цифрі 8 особливе символічне місце, це життя майбутнього століття, нескінченний восьмий день у безперестанному богообщении, освітлюваний славою Божией, світильник якого - Агнець (Откр. 21; 23) . “ Вісім, як сім плюс одиниця, є пребагата повнота ” , - пише еп. Кассиан. Особливе містичне значення цифрі 8 надається й Сивиллиними книгами, де гематрия ім’я “Ісус” , написаного по-гречески, становить число 888 - символ пренадлишкового статку в дієприкметнику до Божественного життя. Т. о. восьмий звір є образ нічим не стримуваного богоборчого домагання сатани на повне панування як у цьому столітті, так і в майбутньому.

Одним із самих загадкових чисел “Одкровення” , над розгадкою якого замислювалися всі християнські покоління, починаючи з II століття від Р. Х., є гематрия, запропонована св. апостолом як символ звіриної влади над миром:

Тут мудрість. Хто має розум, той порахуй число звіра, тому що це число людське; число його шістсот шістдесят шість.

(Откр. 13; 18)

“ Виявляється багато імен, що містять у собі це число” , - пише св. Ириней Лионский. Він же “ не по недоліку імен, що містять число ім’я його (звіра) , але по страху Божию й по ревнощам до істини ” пропонує кілька трактувань (Еванфас , Латинянин і Титан , як найбільш імовірне) . Відомі й такі розшифровки гематрии “666” , як “Викариус Філії Деи” (“намісник Сина Божия” - титул Тата Римського) , Никін (по обчисленню старообрядників) , “Цар Іудейський” , “Кесар Нерон” (“Kesar Neron” ) . Останні дві версії підтримуються й сучасними дослідниками. Крім того, значиме й бачення за числом 666 троєкратного й повного зречення (порівн. Ин. 21; 15-17) від Богообщения на користь плотської, тваринної, сугубо “ людської” (Откр. 13; 18) життя, тому що 6 - “ означає повноту матеріальності у тварности єства людського ” . “ Число 6 є символ праці й роботи, а 7 - є символ спокою й відпочинку ” , зауважує Илия Минятий (> 1714) .

Як уже говорилося, число 888 є символ життя майбутнього століття, 7 - икономическая повнота дарунків Св. Духа. Число ж, що символізує “ сутнісний зміст нормальної людини, що здійснює в житті те, до чого він був призначений Промислом Божиим, можна виразити цифрою “678″, де 6 - повнота матеріального тварного єства, 7 - спокій праведного життя, 8 - прагнення досягти спокою зі святими, досягти вічного життя в єднанні з Богом ” . Т. о. 666 - символ дурної нескінченності, повсякденної рутини плотського життя, замкнутої тваринної природи людини, недоступної для благодаті Божией, що не ведений і недоступний сьомий “ день недільний” “ у дусі ” (Откр. 1; 10) . Вона назавжди залишається в тім “ шостому дні ” , у замкнутої земний шестерице днів, що хоча й “ гарна досить ” (Побут 1; 31) , але не є самодостатньою і є лише шлях через нинішній сьомий День Господень до восьмого дня вічного життя, коли “ нічого вже не буде проклятого ” (Откр. 22; 3) і “буде Бог усе у всім” (1 Кор. 15; 28) .

Обсяг даної роботи не дозволяє розкрити все різноманіття числової символіки, укладеної в “Одкровенні” . Досить буде сказати, що по значимості в тексті після семеричной символіки треба двенадцатиричная (частота згадування - 23 рази) , а потім троичная (41 разів) і четверичная (31 разів) , як зв’язані між собою .

У Св. Писанні число дванадцять означає повноту Божого народу. Із цього погляду варто тлумачити й всі образи, пов’язані із цим числом. 24 старця перед престолом Божиим (Откр. 4; 4) і є сукупне предстояние Старозавітної й Новозавітної церков (питання чи є вони прославленими людинами або ж ангельськими силами нарівні з 4-мя тваринами вирішується по-різному) . 144,000 “ відбитих ” “ синів Ізраїлевих ” (Откр. 7; 4) і дівичів (Откр. 14; 3) є так само двенадцатиричний образ , де 1000 - знак невиразно великої кількості (порівн. Откр. 20; 3) ) , що означає число святих Всесвітньої Церкви. До Церкви ж ставиться й образ “ дружини, убраної в сонце ” з “ вінцем із дванадцяти зірок ” (Откр. 12; 1) . “ Святий Єрусалим ” , що сходить “ з неба від Бога ” (Откр. 21; 10) так само весь наповнений двенадцатиричной символікою, узагальнюючи яку можна говорити про символ перемоги благодаті, що впорядковує, над ентропією, про воцаріння Церкви у всій її вроді серед останніх острівців хаосу й недосконалості (Откр. 21; 8,27) .

Pages: 1 2