Наступною сходинкою у творчому становленні митця став «веймарський класицизм» — таку назву дістала спільна діяльність Ґете й Шиллера з реалізації програми естетичного виховання народу. Обидва поети покладали надію на виховну роль мистецтва, сподівалися навчити людину «бути чистою серед навколишнього бруду, бути вільною в абсолютному рабстві», щоб «щедра мить не застала покоління людей непідготовленими» до того часу, коли буде змінено недосконалий суспільний лад.

Подорожуючи Італією, Ґете захоплюється класицизмом. Античний світ він сприймає як царину краси і гармонії, прямі лінії античної архітектури заспокоюють поетову душу. Саме тоді формуються ідейні підвалини нового світогляду Ґете, концепція «веймарського класицизму». Поштовхом до творчих пошуків стала життєва криза — десять безплідних веймарських років. За цей час Ґете отримав ще один гіркий урок — його діяльність не поліпшила життя народу загалом. У пошуках інших шляхів митець приходить до ідеї естетичного виховання людини. Разом із Шиллером вони розробляють програму такого виховання. «Веймарський класицизм» Ґете й Шиллера був художнім експериментом, утопічним та ідеалістичним за своєю суттю. Зміст його полягав у відродженні на новому життєвому ґрунті духу античності, тобто в опрацюванні тогочасного життєвого матеріалу в дусі класичної гармонії.

Найбільшим художнім досягненням «веймарського класицизму» стали роман Ґете «Роки науки Вільгельма Майстера» (1796) та його поема «Герман і Доротея» (1798). Працюючи над цими творами, Ґете наполегливо шукав форму, яка б дозволила поєднати ідеальне з реальним, гуманістичний ідеал із жорстокою дійдністю. У поемі «Герман і Доротея» поет використав класицистичний закон «трьох єдностей», який до того

Ніколи не вживався в епічній поемі, але розширив межі часу і простору.

Обидва поети докладали чимало зусиль для розвитку нового напряму, але їхня просвітницька діяльність, так само як і захоплення Ґете ідеями штюрмерства та державними справами, не принесла відчутних практичних результатів. І Ґете, з його ясним розумом та проникливим поглядом, змушений був визнати, що мистецтво не здатне серйозно вплинути на життя суспільства.

Естетичні погляди Ґете не відповідають традиційним хронологічним рамкам, якими в сучасному літературознавстві зазвичай відмежовують одне від одного різні літературні напрями — класицизм, сентименталізм, романтизм. Ґете йшов своїм шляхом, відмінним від загального.

Збережи - » Новий період у творчості Гете . З'явився готовий твір.