У післяреформений період, після скасування кріпосного права в російському суспільстві стали з’являтися люди раніше не баченої формації. Це були діти чиновників, священиків, дрібних дворян. Вони приїжджали в Москву й Петербург із різних куточків Росії. Вони жадібно усмоктували в університетських містах знання, культуру. А самі принесли демократичні традиції невеликих міст, і явне невдоволення старими дворянськими традиціями й порядками. Їм призначено було почати нову епоху розвитку російського суспільства

Російська література не могла пройти повз таке явище. На початку 60-х років XIX сторіччя Тургенєв і Чернишевський написали романи про «нових людей», героями яких були революціонери-різночинці. Героя роману «Батьки й діти» Тургенєв назвав «нігілістом».

А в підзаголовку роману «Що робити?» ми читаємо: «З оповідань про нових людей». Уже в цій позначці ми бачимо полемічність роману, що припускає суперечку з узагальненнями копіювання заборонене © 2005 і висновками, зробленими Тургенєвим

У силу того, що в обох романах зображений один тип героя, у них досить багато загального. Герої романів - люди, що вийшли з різних верств населення. Так, у тургеневского Базарова батько - військовий лікар, а «дід землю орав». Нові люди Чернишевського - діти міських чиновників і міщан

И Базарів, і герої Чернишевського ведуть трудовий спосіб життя. Вони студенти, займаються природничими науками й «рано звикли пробивати собі дорогу своїми грудьми». Тому вони розуміють людей праці й виходять на шлях перетворення життя. У цьому розкривається почуття патріотизму й гражданственности цих людей

Вони займаються справоюою, що зараз необхідно народу, відмовившись від всіх благ, які могла б їм дати приватна практика. Але незважаючи на деякі загальні риси героїв, набагато більше в них несхожого. Розходження видні вже в самому розкритті їхньої діяльності. Базарів показаний у таборі своїх ідейних супротивників, і тому його погляди розкриваються тільки в суперечках з Павлом Петровичем. Ми довідаємося, що він негативно ставиться до селянської реформи, затверджуючи, що мужикові вона й даром не потрібна

Він критично озивається про народ за його довготерпіння, але все-таки почуває відповідальність перед ним, тому й займається хімією й медициною. Він засуджує лібералів за те, що ті лише говорять гучні слова про народ, а самі нічого не роблять для полегшення його долі. У всіх своїх учинках Базарів самотній

У романі Чернишевського перед нами ціла група однодумців. Основою їхньої діяльності є пропаганда. Студентський кружок Кірсанова - один з найдійовіших

Тут виховуються молоді революціонери, тут формується особистість «особливої людини», професіонал^-професіонала-революціонера-професіонала. У становленні переконань Рахметова вирішальне значення мала розмова з Кірсановим, під час якого «він посилає проклін тому, що повинне вмерти, і т.д.». Після нього почалося переродження Рахметова в «особливу людину». Про силу впливу цього кружка на молодь говорить уже те, що в «нових людей» є послідовники (стипендіати Рахметова). Базарів же не залишив після себе учнів. Його дружба з Аркадієм ні до чого не привела

У Базарова немає й, імовірно, не може бути особистого життя. Він не знайшов собі друга в розумної, але далекої йому по поглядах Одинцової. Чернишевський показав своїх героїв щасливими в особистому житті. Перед нами проходять три подружні пари: Кірсанови, Мерцаловы й Б’ю-Монты. Чернишевський зачіпає й проблему емансипації жінок

Звільнившись із «підвалу», Віра Павлівна звільняє й інших жінок. Вона створює майстерню, де допомагає бідним дівчинам знайти своє місце в житті. Діяльність майстерні розкрита в трьох основних аспектах: політичному, моральному, економічному. Чернишевський хоче показати, що потрібно перенести в сьогодення з майбутнього. Це й нові трудові відносини в майстерні, і справедлива оплата праці, через яку підприємство тільки виграє, і сполучення розумової праці сфизическим.

Зовсім протилежні погляди Базарова й «нових людей» на мистецтво й природу. Базарів сміється над Миколою Петровичем, що зачитується Пушкіним і граючої на віолончелі. Мистецтва він явно не розуміє. «Нові люди», навпаки, люблять і розуміють мистецтво. Віра Павлівна з Кірсановим люблять оперу, сперечаються про нові вірші Некрасова, часто влаштовують заміські прогулянки

Тургенєв, ставлячи свого героя в різні життєві ситуації, підкреслює його винятковість. «Він хижий, а ми з вами ручні», - скаже про нього Катя Аркадію. Чернишевський же кілька разів повторює, що його герої - люди звичайні. У цьому укладений основний зміст роману

Кожний може стати такою людиною, якщо захоче. Тому число «нових людей» у романі росте, а Базарів до кінця добутку залишається таким же самотнім. Бути може, тому кінець роману трагичен: повний сил людина безглуздо вмирає. Тургенєв не побачив за такими, як він, майбутнього. Метою Базарова було руйнування

«Спершу потрібно місце розчистити», -говорив він. Герої «Що робити?» - творці. «Майбутнє світле й прекрасно, працюйте на нього», - призивав Чернишевський. Тому кінець роману оптимістичний, весь роман спрямований вбудущее.

Таким чином, російська література як дзеркало відбивала особи «нових людей», нові тенденції в розвитку суспільства. У той же час літературні герої стали образами для поклоніння, ідеалами для наслідування. А соціальна літературна утопія роману «Що робити?» у тій частині, де розповідається про справедливу організацію праці й винагороду за працю, стала дороговказною зіркою для декількох поколінь росіян революціонерів