висловлення від суспільних рядків більше раннього періоду :

З милим томиком Пушкіна

Зустрів я юність

Н столі моєму рядком

Блок і Махмуд

До розгорнутих надалі узагальнень про дві матерів - рідної й росіянці

літературах, що зростили його як поета радянської епохи, розкривають сутність

його поетичних джерел ілюструють цей взаємозв’язок. Своєрідно цей

процес позначився в одному із кращих віршів Р. Гамзатова зрілого

періоду «Покуда вертиться земля», де можна побачити переклик з пушкінської

«Вакхической піснею» у захваті життям, у твердженні її вічних і високих

почав:

Що смолкнул веселощі глас ?

Пролунайте вакхольни приспіви !

Так здраствують . . .

Повніше склянки наливайте !

На дзвінке дно

У густе вино

Заповітні кільця кидайте !

Піднімемо склянки, содвинем їхнім разом !

Так здраствує музи, так здраствує розум !

Ти сонце світле гори !

Як це лампада блідни

Перед ясним сходом зорі,

Так помилкова мудрість мерехти й попелиць

Перед сонцем безсмертним розуму

Так здраствує сонце, так зникне тьма !

У добутку Р. Гамзатова дається широке значеннєве наповнення мотиву

Вакхического застілля пушкінського вірша збагненням «суті життя»

її філософської мудрості. Вірша Р. Гамзатова, як і в Пушкіна,

починаються з оспівування радості буття, повноти життя:

Я сонце пив, як люди воду

Ступав по нагорним років

Назустріч червоному сходу,

Заходу червоному вслід.

Я жадібно повітря пило сладчайший

Настояний на хмарах

Земною вродою я впивався

Благословляв її долю

Не раз закохався, убивався

И пісні, як пісні співав

Цей своєрідний початок створює особливий настрой моральної чистоти й

світла, що зближає настроем пушкінського вірша й службовець

психологічної конкретизації життєвого кредо ліричного героя:

Людської душі складна природа, -

Я пив із друзями заодно

У годину радості - бузу з меду,

У годину горя - гірке вино

И якщо серцем пив,

те не пив

Забави заради й утіх

Я Хіросіму бачив попіл

Я фестивалів чув сміх

Враження зовнішнього миру поступово розширюються й приводять автора до

глибокому психологічному зображенню загальнолюдських рис сучасного

горця, розкриттю його морального вигляду, що вбирає в себе лиха й тривоги

людства, що напружено думає над сенсом життя. І чудові

рядка вірша, що є, як у Пушкіна, підсумком розказаного несуть

по-пушкински світлу думку про торжество життя, про торжество її вічних

почав:

Люблю, і радуюся, і стражду.

И день свій кожного п’ю до дна,

И знову відчуваю спрагу,

И в тім винне життя одна

Пускай покину мир один раз

Я спрагу в ньому не вгамовувався

Але людям жадати цієї спраги

Покуда вертиться земля

У цьому пушкінському ключі сприйняття життя створені багато добутків

Р. Гамзатова зрілого періоду, що оповідають про швидкоплинність життя до смерті,

характеризующими глибоким психологічним розкриттям «діалектики» душі

людини. Осмислюючи характер реалізму Пушкіна, історизм його

художнього мислення, Р. Гамзатов у діалозі із критиком Вл. Коркиним

говорить: «Реаліст, яку б трагедію або драму не переживав, знає що

життя прекрасне й вічна … Пушкінський реалізм затверджує єдність буття в

перспективі історії, відкриває закон гармонії реального миру, діалектикові

душі».

Відмітна риса сприйняття Р. Гамзатовим пушкінських традицій

полягає не в зовні відчутних «крапках» зіткнення з його спадщиною,

а в різноманітному творчому збагненні життя «секретів» майстерності, в

засвоєнні його принципів правдивого зображення людини і його зв’язків з

суспільством, в історизмі збагнення провідних тенденцій часу, у відношенні до

рідному фольклору, у пошуках власних шляхів у мистецтві. І В цьому

якості зв’язку творчості Р. Гамзатова з Пушкіним характеризують новий

рівень контактів і зближення дагестанської літератури з росіянці

літературою. Одним з основних зближуючих творчих початків обох поетом,

є «всечуйність» їх поезії

Pages: 1 2

Збережи - » Новаторство творчості Расула Гамзатова . З'явився готовий твір.