Петро Яцик - патріот і меценат - справляє враження чоловіка дуже надійного. Він має тверде слово, не щедрий на всілякі обіцянки, але, пообіцявши щось, неодмінно виконає, хоч би яких зусиль це йому коштувало.

Уже потім я не раз переконувався в справедливості свого першого враження від Петра Яцика. Єдине питання, на яке я не міг для себе відповісти: це в нього вроджене чи вироблене життям? Так, він творив себе, наче писав книгу чи ліпив скульптуру, орієнтуючись на еталони культури ділового світу, позбуваючись таких карикатурних риси, як розхристаність душі, пустопорожня балаканина й інше, що так  прикро вражає нас у багатьох людях. Але Яцик якби мав вроджену діловитість й відповідальність, своєрідний фундамент, без якого він так далеко не просунувся б у процесі самовиховання й самовдосконалення.

Згадуючи його багате на складні перипетії життя, не раз впевнювався: він - людина сильна, яка вміє боротися до кінця, а не сходить з дистанції на півдороги, прагне скористати кожен - бодай і найменший - шанс. І, напевно, саме тому здебільшого перемагав.

Отже, Петро Яцик - це яскравий індивідуум суспільства. Прагнення і здобування висот він вважав єдиним здоровим виправданням на існування. Боротьбу за життя - єдиним реальним виправданням життя.

Той, хто неспроможний іти до висот, підсвідомо перестає боротися за своє місце на землі, між людьми. Він нидіє втрачає право на життя і помирає. Порожні розмови не є змаганням. Адже тільки те, що кожний з нас окремо і всі ми разом здобудемо і залишимо по собі, принесе добро Україні в країнах нашого поселення, а також і на рідних землях.

Дня кожного киянина, а втім, мабуть, і для кожного українця звичною є назва «Оболонь»… Вона звучить так само, як, скажімо, Печерськ або Поділ, хоча вік її значно молодший. «Оболонь» без будь-якого перебільшення справді стала частиною біографії кількох поколінь. Кожний у назву «Оболонь» вкладає своє значення: чиста вода для пиття, яку вподобали мільйони громадян; маленьке свято з назвою «Живчик»; синонім добрих справ, меценатства та спонсорства національних мистецьких фестивалів і конкурсів, фінансова підтримка видань сотень українських книжок…

Історія компанії «Оболонь» бере початок лише від 1974 року,хоча, напевно, пов’язана з існуванням у столиці України району Оболонь.

Того ж року розпочато намивання майданчика для будівництва заводу. Відкриття ж виробництва планувалося до Олімпійських ігор 1980 року. «Оболонню» воно стало понад двадцять років тому, 1986-го. Відтоді це ім’я - і не як назва одного з районів Києва - звучить на всіх континентах.

Нині «Оболонь» - незаперечний лідер українського експорту напоїв. Там виготовляють продукти, не шкідливі для здоров’я людей. Їхній напій «Живчик-унік» можна вживати навіть діабетикам.

«Оболонь» здобула репутацію одного з найавторитетніших меценатів і благодійників в Україні. Особливо яскравою сторінкою у напрямах діяльності компанії є участь в освітніх і культурно-мистецьких проектах. За останні двадцять років «Оболонь» допомогла видати близько півтори сотні підручників, посібників, довідників, збірників, каталогів, науково-пізнавальної, історичної та дитячої літератури.

Компанія опікується п’ятьма тисячами будинків сімейного типу, допомагає малозабезпеченим. «Оболонь» має власну футбольну команду, яка виступає в національному чемпіонаті, підгримує розвиток дитячого футболу в дитячо-юнацькій спортивній школі «Зміна»; дві волейбольні команди, ралійна команда, бере участь в регатах вітрильник, здіймається в небо повітряна куля. Компанія є спонсором Національної федерації шахів і головним спонсором національної молодіжної збірної команди з футболу. За підтримки «Оболоні» відроджуються такі духовні центри, як Видубецький монастир і церква Святого Миколи (Притиска) в Києві, Святотроїцький кафедральний собор у Луцьку та інші. Компанія пожертвувала сто тисяч гривень на реконструкцію палацу Кирила Розумовського в Батурині та надала підтримку музею-заповіднику «Личаківський цвинтар» у Львові.

Ця сторінка біографії підприємства, а саме меценатство та благодійництво, дає всі підстави вважати «Оболонь» нашою національною гордістю і надією.