Довгострокова пам’ять - час зберігання інформації в ній порівнянне із тривалістю життя організму. Вона стійка до впливів, до яких нестійка короткочасна пам’ять.

Перехід від короткочасної пам’яті до довгострокового поступовий. Уважається, що короткочасна пам’ять заснована на активних механізмах, що підтримують порушення певних нейронних систем. Якщо переходити до довгострокової пам’яті зв’язку між нейронами, що входять до складу таких систем, стають зафіксованими структурними змінами в окремих клітках.

Нейрофізіологами проводилися досвіди з висіченням ділянок кори більших півкуль головного мозку й електрофизиологические дослідження. У результаті були отримані дані, що «запис» кожної події розподілена по більш-менш більших зонах мозку. За цим даними можна припустити, що інформація про різні події відбивається не в порушенні різних нейронів, а в різних варіантах комбінацій збуджених ділянок і кліток мозку.

Для дослідження пам’яті застосовуються методи клінічної й експериментальної психофізіології, фізіології поводження, морфології й гістохімії, електрофизиологии мозку й окремих нейронів, фармакологічні методи, а також методи аналітичної біохімії.

Залежно від завдань, що підлягають рішенню, використовуються різні об’єкти для дослідження механізмів пам’яті: від людини до культури нервових кліток.

Протягом життя нервові клітки не діляться. Нові реакції можуть бути вироблені й запомнени нервовою системою тільки на основі створення нових зв’язків між наявними в мозку нейронами.

Нові нейронні системи фіксуються за рахунок змін у межнейронних кін тактах - синапсах, у яких нервовий імпульс викликає виділення спец. хімічні речовини - медіатора, здатного полегшити або загальмувати генерацію імпульсу наступним нейроном.

Біосинтез білків активується при порушенні нейронів на різних рівнях організації ЦНС. Якщо синтез нуклеинових кислот або білків блокований, то значно утрудняється або виключається формування довгострокової пам’яті

Одна з функцій активації синтезу при порушенні - структурна фіксація нейронних систем, лежить в основі довгострокової пам’яті.

Наявні експериментальні дані не дозволяють поки вирішити, чи відбувається прокладка шляхів поширення порушення за рахунок збільшення провідності наявних синапсов або в результаті виникнення додаткових, межнейронних зв’язків.

И перший і другий механізми мають потребу в інтенсифікації білкового синтезу. Перший - зводиться до частково вивчених явищ клітинної адаптації. Він досить добре погодиться з поданням про універсальність основна біохімічна систем клітки.

Другий механізм - вимагає спрямованого росту відростків нейронів і кодування поведінкової інформації в структурі хімічних агентів, керуючих ростом , закладеним у генетичному апарату клітки.

Список літератури

Більша радянська енциклопедія.

Анохін П. К., Біологія й нейрофізіологія умовного рефлексу, М., 1968;

Агранов Б., Пам’ять і синтез білка, у кн.: Молекули й клітки, пров. з англ., в. 4, М., 1969

Бериташвили И. С., Пам’ять хребетних тварин, її характеристика й походження, 2 изд., М., 1974;

Волков Н.Н., Сприйняття предмета й малюнка, М., 1950;

Шехтер М. С., Психологічні проблеми дізнавання, М., 1967;

Соколов Е. Н., Сприйняття й умовний рефлекс, М., 1958;

Ярбус А. Л., Роль рухів око в процесі зору, М., 1965;

Розенблатт Ф., Принципи нейродинамики, пров. з англ., М., 1965;

Ананьев Б. Г., Психологія почуттєвого пізнання, М., 1960;

Леонтьев А. Н., Проблеми розвитку психіки, 2 изд., М., 1965;

Сприйняття й дія, М., 1967;

Pages: 1 2

Збережи - » Нейрон - структурно - функціональна одиниця нервової системи . З'явився готовий твір.