Не дозволяй душі лінуватися! Щоб воду в ступі не товкти, Душа зобов’язана трудитися И день і ніч, і день і ніч! Н. Заболоцкий Микола Заболоцкий приходить у літературу на рубежі тридцятих років, “судьбоносных”, що ламають життя мільйонам людей, але його поезія не криклива плакатна “агітка”, а лірична розмова автора “по душах”. Вдумливий погляд художника в навколишній світ відкриває багато загадкового й цікавого. Поет намагається знайти й обґрунтувати своє місце серед людей. Як мир міняється! І як я сам міняюся! Лише ім’ям одним я називаюся - Насправді те, що йменують мною, - Не я один. copyright