Величезний вплив людини на природу й масштабні наслідки його діяльності послужили основою для створення вчення про ноосферу. Термін “ноосфера” переводиться буквально як сфера розуму. Уперше його ввів у науковий зворот в 1927 р. французький учений е. Леруа. Разом з Тейяром де Шарденом він розглядав ноосферу як якесь ідеальне утворення, внебиосферную оболонку думки, що оточує Землю. Ряд учених пропонують уживати замість поняття “ноосфера” інші поняття: “техносфера”, “антропосфера”, “психосфера”, “социосфера” або використовувати їх як синоніми. Подібний підхід представляється досить спірним, тому що між перерахованими поняттями й поняттям “ноосфера” є певна різниця

Слід також зазначити, що вчення про ноосферу не носить поки закінченого канонічного характеру, яке можна було б приймати як якесь безумовне керівництво до дії. Вчення про ноосферу було сформульовано й у працях одного з його засновників В.И. Вернадського. У його роботах можна зустріти різні визначення й подання про ноосферу, які до того ж мінялися протягом життя вченого. Вернадський почав розвивати дану концепцію з початку 30-х рр. Після детальної розробки вчення про біосферу. Усвідомлюючи величезну роль і значення людини в житті перетворенні планети, В.И. Вернадський уживає поняття “ноосфера” у різних змістах: 1) як стан планети, коли людина стає найбільшою перетворюючою геологічною силою; 2) як область активного прояву наукової думки; 3) як головний фактор перебудови й зміни біосфери

Дуже важливим у навчанні В.И. Вернадського про ноосферу було те, що він уперше усвідомив і спробував здійснити синтез природних і суспільних наук при вивченні проблеми глобальної діяльності людини, що активно перебудовує навколишнє середовище. На його думку, ноосфера вже є якісно інша, вища стадія біосфери, пов’язана з корінним перетворенням не тільки природи, але й людини. Це непросто сфера додатка знань людини при високому рівні техніки. Для цього досить поняття “техносфера”. Мова йде про такий етап у житті людства, коли перетворююча діяльність людини буде ґрунтуватися на строго науковому й дійсно розумному розумінні всіх процесів, що відбуваються, і обов’язково сполучається з “інтересами природи”.

У цей час під ноосферою розуміється сфера взаємодії людини й природи, у межах якої розумна людська діяльність стає головним визначальним фактором розвитку. У структурі ноосфери можна виділити як складові людство, суспільні системи, сукупність наукових знань, суму техніки й технологій у єдності з біосферою. Гармонічний взаємозв’язок всі складові структури є основа стійкого існування й розвитку ноосфери

Говорячи про еволюційний розвиток миру, його переході в ноосферу, засновники цього навчання розходилися в розумінні сутності даного процесу. Тейярд де Шарден говорив про поступовий перехід біосфери в ноосферу, тобто “у сферу розуму, еволюція якої підкоряється розуму й волі людини”, шляхом поступового згладжування труднощів між людиною й природою

У В.И. Вернадського ми зустрічаємо інший підхід. У його вченні про біосферу жива речовина перетворить верхню оболонку Землі. Поступове втручання людини все збільшується, людство стає основний планетарної геологообразующей силою. Розуміння їм даної тези необхідно й для його власного виживання. Стихійність же розвитку зробить біосферу непридатної для перебування людей. У зв’язку із цим людині варто порівнювати свої потреби з можливостями біосфери. Вплив на неї повинне бути дозированно розумом у ході еволюції біосфери й суспільства. Поступово біосфера перетвориться в ноосферу, де її розвиток здобуває направляється характер.Ъ

У цьому й полягає непростий характер еволюції природи, біосфери, а також складності появи ноосфери, визначення ролі й місця в ній людини. В.И. Вернадський неодноразово підкреслював, що людство лише вступає в даний стан. І сьогодні, через кілька десятиліть після смерті вченого, говорити про стійку розумну діяльність людини (тобто про те, що ми вже досягли стани ноосфери) немає достатніх підстав. І так буде принаймні доти, поки людство не вирішить глобальних проблем планети, у тому числі екологічну. Про ноосферу вірніше говорити, як про той ідеал, до якого варто прагнути людині

Завдяки взаємозв’язку всього існуючий космос впливає на всілякі процеси життя на Землі

В.И. Вернадський, говорячи про факторів, що впливають на розвиток біосфери, указував серед інших і космічний вплив. Так, він підкреслював, що без космічних світил, зокрема без Сонця, життя на Землі не могла б існувати. Живі організми трансформують космічне випромінювання в земну енергію (теплову, електричну, хімічну, механічну) у масштабах, що визначають існування біосфери

На істотну роль космосу в появі життя на Землі вказував шведський учений, Нобелівський лауреат С. Аррениус. На його думку, замет життя з космосу на Землю був можливий у вигляді бактерій завдяки космічному пилу й енергії. Не виключав можливості появи життя на Землі з космосу й В.И.Вернадський

Вплив космосу на процеси, що відбуваються на Землі, люди помітили ще в стародавності. Однак багато століть зв’язок космосу із Землею осмислювалася частіше на рівні наукових гіпотез і здогадів або взагалі поза рамками науки. Багато в чому це було обумовлено обмеженими можливостями людини, наукової бази й наявного інструментарію. В XX сторіччі знання про вплив космосу на Землю істотно поповнилися. І в цьому є заслуга російських учених, у першу чергу представників російського космизма - А.Л. Чижевского, К.е. Ціолковського, Л.Н. Гумилева, В.И. Вернадського й др.

Зрозуміти, оцінити й виявити масштаби впливу космосу, і насамперед Сонця, на земне життя і її прояви багато в чому вдалося А.Л. Чижевскому. Про цьому красномовно свідчать назви його робіт: “Фізичні фактори історичного процесу”, “Земна луна сонячних бур” і т.п.

Учені давно звернули увагу на прояви активності Сонця (плями, смолоскипи на його поверхні, протуберанці). Ця активність у свою чергу виявилася пов’язаної з електромагнітними й іншими коливаннями світового простору. А.Л. Чижевский, провівши численні наукові дослідження з астрономії, біології й історії, дійшов висновку про дуже значний вплив Сонця і його активності на біологічні й соціальні процеси на Землі (“Фізичні фактори історичного процесу”).

В 1915 р. 18-літній А.Л. Чижевский, що самозабутньо вивчав астрономію, хімію й фізику, звернув увагу на синхронність утворення сонячних плям і одночасну активізацію бойових дій на фронтах першої світової війни. Накопичений і узагальнений статистичний матеріал дозволив йому зробити дане дослідження науковим і переконливим

Зміст його концепції, заснованої на багатому фактичному матеріалі, складався в доказі існування космічних ритмів і залежності біологічного й громадського життя на Землі від пульсу космосу. К.е. Ціолковський так оцінив працю свого колеги: “Молодий учений намагається виявити функціональну залежність між поводженням людства й коливаннями в діяльності Сонця, і шляхом обчислень визначити ритм, цикли й періоди цих змін і коливань, створюючи в такий спосіб нову сферу людського знання. Всі ці широкі узагальнення й думки висловлюються Чижевским уперше, що надає їм більшу цінність і викличе зацікавленість. Ця праця являє приклад злиття різних наук воєдино на моністичному ґрунті фізико-математичного аналізу”.

Лише через багато років висловлені А.Л. Чижевским думки й висновки про вплив Сонця на земні процеси були підтверджені на практиці. Численні спостереження показали незаперечну залежність масових сплесків нервово-психічних і серцево-судинних захворювань у людей при періодичних циклах активності Сонця. Прогнози так званих “несприятливих днів” для здоров’я - звичайна справа в наші дні

Цікава думка Чижевского про те, що магнітні збурювання на Сонце в силу єдності Космосу можуть серйозно позначатися на проблемі здоров’я керівників держав. Адже на чолі більшості урядів багатьох країн коштують літні люди. Происходящие на Землі й у Космосі ритми, звичайно ж, впливають і на їхнє здоров’я й самопочуття. Особливо це небезпечно в умовах тоталітарних, диктаторських режимів. А якщо на чолі держави коштують аморальні або психічно збиткові особистості, ті їхні патологічні реакції на космічні збурювання можуть привести до непередбачених і трагічних наслідків як для народів свих країн, так і всього людства в умовах, коли багато країн мають потужну зброю масового знищення

Pages: 1 2 3