Чоловічий костюм працюючого населення ськладається зі штанів, довгої сорочки, накидки - шамми й бурнуса. Чоловіча сорочка туникообразного покрою - камис шиється з одного шматка тканини з вирізом для голови; вшиті довгі рукави сильно звужені в кисті. Воріт сорочки стоячий. Короткі й вузькі штани - сури зшиваються із двох полотнищ і чотирикутного клина, що утворить широкий крок, і трохи нижче колін щільно обтягають ногу. Сорочку носять поверх штанів. Широкий пояс (маканат) має в довжину 6-10 м, завширшки 15-35 см; на обох кінцях пояса виткані різнобарвними шовковими нитками поперечні смужки. Цей пояс обертається навколо талії кілька разів.

Шамму носять поверх сорочки. Шамми бувають різні: властиво шамма - з вузькою кольоровою облямівкою по двох довгих сторонах, шамма без облямівки - рік зекзек, тонка шамма із широкою червоною смугою, що йде уздовж шамми посередині, - джано, або кута, і тонка шамма із широкою різнобарвною шовковою вишивкою посередині - макалькем, і т. д. Способи носіння шамми дуже різноманітні.

У холодну погоду поверх шамми надягають бурнус із чорної вовни з каптуром для голови. Бурнуси-Накидки без рукавів надіваються через голову. У гарну погоду звичайно головного убору не носять і в дуже рідких випадках пов’язують голову шматком білої тканини - шаш, серпанкової або бавовняної.

Взуття в більшості випадків відсутній. Тільки коли селяни направляються в пустельні місцевості, де розпечений пісок обпалює підошви ніг, вони надягають сандалії. Сандалії зшиваються із семи-восьми шарів шкіри, що вирізується по ступні.

Чоловічий одяг імущих класів населення звичайно ськладається із сорочки, штанів і особливого виду бурнуса - кабби. Сорочку й штани шиють із дорогою тонкої матерії, часто із шовкової. Воріт сорочки й рукави застібаються на безліч дрібних круглих мідних або срібних ґудзиків і обшиті чорним шовковим бордюром. Кабба, це накидка із чорного тонкого сукна, шовку або атласу, що часто обшли бахромою або золотий тасьмою. Як головний убір носять білу або кольорову пов’язку або солом’яний капелюх. Шкіряні орнаментовані сандалії поступаються місцем європейського взуття зі шнурками й гетрами.

Сучасний костюм - штани, сорочку із краваткою й піджак - носять переважно інтелігенти, чиновники й купці. Більшість населення дотримується національного костюма.

Одяг селянки ськладається з довгої щільної сорочки, шамми й бурнуса. Шамма іноді прикрашається вузькою вишитою облямівкою з боків. Штани селянки носять тільки при верхівковій їзді. Селянки ходять босоніж, з оголеною головою, лише зрідка пов’язуються хусткою. Волосся заплітаються в численні кіськи, що починаються в чола й спуськаються на плечі.

Костюм жінки імущих класів відрізняється від описаного вище тільки якістю матеріалу. Сорочки мають той же покрій, що й у селянок. Рукава дуже вузькі, іноді більше півтора метрів довжини. Сорочку підперізують широким поясом, як у чоловіків. Шаровари довжиною більше трьох метрів, сильно звужені в щиколотки, утворять поперечні ськладки. Рукава сорочок і краю штанів розшиті кольоровим шовком. Національний ефіопський орнамент вишивки на одязі відрізняється дуже своєрідним і ськладним малюнком, що нагадує ті квіти, те геометричні фігури, і виконується чорним, червоним і сірим шовком. Шамми жінок імущих класів виготовляються з тонкої привізної тканини; кабби шиють із чорного сукна, атласу або шовку з яськравою бахромою. Жінки носять головну пов’язку, поверх якої надягають фетровий капелюх. На ногах - шкіряні сандалії або привізні європейські туфлі.

І жінки, і чоловіка люблять різні прикраси місцевого виробництва, по своїй якості майже що не уступають тонким виробам ювелірів Європи. Жінки носять різноманітні коштовності: серги - гутча тонкої філігранної роботи, намиста, браслети, кільця із золота й срібла, головні шпильки - вальба, срібні колечка, що надягаються по неськольку штук на перший суглоб пальця - калабат. Чоловіка носять мідні й золоті серги, іноді з підвіськами з ланцюжків.

Ще наприкінці XIX в. ефіопські воїни носили поверх сорочки джано (шамму із червоною смугою внизу) , лемд (накидку) і головні пов’язки з левиної гриви. У цей час лемд (оксамитова накидка, за формою напоминающая шкіру лева, леопарда або барса) надівається в дуже рідких випадках. Майже повсюдно уведений європейський військовий костюм, якому додані деякі національні риси: до верху офіцерського кашкета пришивається шматок хутра, тому що раніше воїни носили на голові пов’язки з левиної гриви. Іноді замість погонів пришивають шматки хутра. Воїни носять обмотки й майже всі ходять босоніж, лише деякі мають шкіряні сандалії.

Обробка шкір, так само як і ткацтво, має велике значення в господарстві народів Ефіопії. Зі шкіри виготовляють сідла, збрую, ремені, сумки, щити й піхви, глечики для води, формою чайники, що нагадують, різноманітний посуд, футляри для рогових і дерев’яних кубків. Щити служать тепер тільки для військових парадів; їх виробляють зі шкіри бика, гіпопотама або буйвола.

Не менш митецькі народи Ефіопії в обробці дерева й рога, виробництві глиняного посуду, плетиві кошиків і інших виробів. Плетені вироби найрізноманітнішої форми й призначення дуже поширені в побуті. Спосіб плетива кошиків - спіральний. Для обробки користуються соломою, пофарбованої в різні кольори, частіше зелений, жовтий або фіолетовий; сомалі й данакиль віддають перевагу жовтий і лілувато-червоний. Орнамент - шаховий ромбовидний або у вигляді концентричних кіл різного фарбування. У великому ході кошика довгасте й плоськодонні; дно й отвори їх мають овальну форму, кришки - конусоподібну. Дуже часто зустрічаються плетені посудини у вигляді графинчиков, відкриті кошики у формі вази на підставці. Для впакування кава амхара, галла й тигрі плетуть більші мішки. Становлять інтерес плетені сита, стіл-кошик і парасольки. Сита з підставками роблять із товстих, попередньо щільно ськручених мотузок. Стіл-Кошик - кругле плетене блюдо на високій широкій підставці у формі усіченого конуса; у переверненому виді стіл цей може служити кошиком для зберігання запасів.

З дерева виготовляють посудини, частини сідел, плуги, ратища копій і т. д. Виделиваются всілякі різьблені ложки, дерев’яні посудини, широкі чашки для зберігання капусти й м’яса, дерев’яні різьблені кубки для пити. Всі вироби орнаментовані різьбленням у вигляді концентричних кіл або трикутників і часто пофарбовані в червоний, желти й чорний кольору. Трохи грубіше й простіше по виробленню дерев’яний посуд сомалійців.

Ріг іде на виготовлення начиння й табакерок. Дном для рогових кубків звичайно служить дерев’яний або шкіряний кружок.

Глиняний посуд тепер витісняється привізний металевої.

Гончарний посуд населення виробляє двома способами: амхара, тигрі й галла - шляхом спірального нарощування валиків; каффичо й сомалійці - шляхом витягування. Обидва способи дають прекрасний результату,, навіть без застосування гончарного кола. Звичайно посудини піддаються тривалому випалу на вогні. Іноді їх покривають зовні глазур’ю. Форми глиняних посудин різноманітні: для води виготовляють більші глечики з білої глини, круглодонние горщики служать для зберігання масла або рідкого тесту; у неглибоких широких миськах із двома ручками замішують тісто; на глиняних ськоворідках печуть коржа; маленькі посудини використовуються для варіння й зберігання приправ до страв.

Дуже поширені також вироби місцевих ковалів. У ХIХ в. ковалі постачали воїнів шаблями, кинджалами, ножами, наконечниками копій. Ювеліри виготовляли із золота й срібла браслети, серги, ажурні срібні прикраси для головних уборів і т. п. зразки, привезені російськими мандрівниками, свідчать про високий рівень ювелірного мистецтва в Ефіопії.

Сучасна Ефіопія

Загальні відомості. Державний лад. Населення. Архітектура й образотворче мистецтво

Сучасна Ефіопія - соціалістична держава в Північно-Східній Африці. Граничить на Заході із Суданом, на півдні - з Кенією, на південно-сході - із Сомалі, на сході - із Сомалі й Джібуті. На північному сході обмивається Червоним морем. Населення - 29 млн. чіл. (1977) . Столиця - м. Аддис-Абеба. Ськладається з 14 провінцій.

З 1974 вся повнота влади належить Тимчасовій військовій адміністративній раді (ВВАС) . Вищий орган ВВАС - з’їзд ВВАС. Він обирає ЦК із 32 членів і Постійний комітет з 16 членів, визначає основні напрямки внутрішньої й зовнішньої політики, затверджує бюджети, плани розвитку, визначає завдання оборони, державної безпеки, ратифікує договори, ухвалює рішення щодо створенні або ліквідації державних органів і громадських організацій, повідомляє війну або надзвичайний стан. ЦК ВВАС здійснює загальне керівництво внутрішньою й зовнішньою політикою, Постійний комітет ВВАС - політико-ідеологічне керівництво. Глава держави й уряду - голова ВВАС. З вересня 1975 р. затверджені нові державний герб і державний прапор.

Pages: 1 2 3 4 5