Численні знахідки кісткових залишків дають можливість затверджувати, що населення всієї Північної Африки й північної Сахари в епоху неоліту в загальному мало відрізнялося в антропологічному відношенні від сучасного й мало всі ознаки сучасної европеоидной раси (з безсумнівною домішкою ефіопського типу) . Цей тип був розповсюджений як у Єгипті, так і на захід від його, у Судані й у Сахарі, не говорячи про області до сходу й півдня від Єгипту, де він існує до наших днів.

Хоча будова черепа древніх єгиптян має в загальному европеоидний характер, але, очевидно, йому властива дуже значна домішка ефіопського расового типу. Треба мати на увазі, що черепа европеоидов і черепа ефіопської расової групи із працею отличими друг від друга. Беручи до уваги, що самі єгиптяни зображували себе червоно-коричневими й безбородими, ми доходимо висновку, що населення древнього Єгипту мало риси европеоидного типу в сполученні з рисами ефіопського расового типу.

При археологічних вишукуваннях у Нубії в 1929-1934 гг. неподалік від південної границі Єгипту, біля містечка Аниба, були знайдені поховання, у яких виявлені черепи ефіопського типу. Вони відрізняються крайньої долихокефальностью, високими вузькими особами й ортогнатностью. Наявність прикрас і різних предметів побуту дозволило точно визначити вік цих поховань часом середнього царства (початок II тисячоріччя до н. е.) . Таким чином, ці знахідки встановлюють, що область поширення ефіопського типу простиралася далеко на північ уже в цю епоху.

Основні знахідки, що свідчать про стародавність расового ефіопського типу, були зроблені в районі Східної Африки - у Кенії й Уганді.

В 1913 р. у північній частині Танганьїки під руслом ріки Оль-Геджу-Олдоваи при геологічних роботах був знайдений кістяк сучасного виду людини. Череп дуже великий, із прямим чолом і різко долихокефальний. Особа дуже високе й вузьке, злегка прогнатное, ніс теж дуже вузький і виступаючий. Ріст "олдовайського людини" 180 див. Визначення геологічного віку знахідки викликало жваву полеміку. Череп виявлений під руслом ріки, на підставі чого, визначаючи геологічну епоху утворення русла, вважали за можливе віднести цю знахідку до найглибшої стародавності. Очевидно, даний випадок - це поховання в руслі ріки. Поховання подібного типу відомі в етнографії. Із цією метою відводили ріку, ховали померлого на дні, а потім направляли її в колишнє русло. По переказі, вождь гунів Аттила був похований у відведеному заздалегідь руслі ріки. Аналогічні способи поховань засвідчені також у деяких народів Африки. Очевидно, місце олдовайськой знахідки представляє собою досить пізніше поховання такого типу.

Біля озера Ельментеита (Кенія) при археологічних дослідженнях у печері Гембл знайдено кілька кістяків, похованих у ськорченому положенні. Вони були густо обсипані червоної охрой і завалені каменями. У навколишньому шарі знайдені кремінні знаряддя й кераміка. Неподалік, на так званій ділянці Бромхеда, виявлені такі ж поховання. Усього в печері Гембл знайдено два повних кістяки, на ділянці Бромхеда - шість більш-менш повних черепів і багато інших костей. Черепа всіх цих знахідок схожі на олдовайський череп. Всі вони долихоили мезокефальние, особи винятково високі, орто- або мезогнатние, носи вузькі й помірковано виступаючі. Ріст дуже високий. Всі ці знахідки зовсім явно визначаються епохою неоліту. З антропологічної точки зору вони належать древнім представникам ефіопської расової групи, що відрізняються від сучасного типу більшими абсолютними розмірами черепів.

Антропологічний тип ефіопської раси. Місце проживання

Ефіопська раса, або ефіопська антропологічна група, представляє собою як би ланка між негроїдними й европеоидними типами. До цієї групи належать народи північно-східної частини Африки: Сомалійського півострова, Ефіопії й прилягаючих до неї країн. Очевидно, ефіопський тип представлений також і в південній частині Аравійського півострова. Усе найбільш значні народи Ефіопії (амхара, тигрі, гураге, галла, сомалі, данакиль, беджа й ін.) входять у цю ефіопську групу.

Антропологічні типи ефіопської групи, з одного боку, мають деяка подібність із негрськими. До числа загальних ознак ставляться, по-перше, коричневий із червонуватим відтінком колір шкіри: він лише небагато світліше кольору шкіри негрських народів тропічного лісу; по-друге, що в’ються волосся, іноді майже кучерявенькі, хоча ніколи не сягаючі характерної для негрів ступеня курчавости; по-третє, досить повні губи, але не настільки роздуті, як у представників негроїдної раси. З іншого боку, ознаки відмінності носять зовсім европеоидний характер: прогнатизм повністю відсутній, але вузький і виступаючий. Таким чином, по лицьовому кістяку ефіопська група різко відрізняється від негроїдної раси. Тому деякі антропологи відносять ефіопську групу до числа европеоидних. Специфічні для неї ознаки: дуже вузьке (близько 130 мм) і досить висока особа, вузький довгий череп (головний покажчик 74-76) , із прямим чолом і слабко розвиненими надбрівними дугами, середній і високий ріст. Уважати ефіопську расу результатом змішання европеоидной і негроїдної рас не можна, тому що в цьому випадку повинні були виникнути проміжні форми. Уважати її вихідною формою, з якої розвилися й негри, і темноволосі европеоиди, також не можна. Більш можливо інше припущення. Одна із древніх форм негро-австралоидной раси могла розвитися в напрямку зменшення прогнатизму й ширини носа, загальної грацилизации черепа й т. п. Питання цей доводиться вважати відкритим. У всякому разі, палеоантропологичеськие дані вказують на те, що ефіопська група вже цілком сформувалася в ранньому неоліті в межах Східної Африки. Досить імовірно, що антропологічні особливості негроїдних типів Східної Африки виникли при участі древніх форм ефіопського типу.

Мови

Семітські мови Ефіопії, або, як їх іноді називають, ефіопські, становлять одну з підгруп семітських мов, найбільш приближающуюся до семітських мов південної Аравії.

Ефіопські мови підрозділяються на наступні: (a) мови североефиопськие. До них ставляться геез, тигрі й тиграи (тигринья) . Геез - мова древньої держави Аксум - у цей час зник. Мовою геез в Ефіопії тепер ведеться тільки богослужіння, і його викладають у монастирських школах як мова богослужбових книг. Тигрі - мова населення основної частини Еритреи, біля Массауа й на всьому узбережжі, аж до Касали. На ньому говорять також на островах архіпелагу Дахлак. Мова тигринья вживається до півдня від області поширення тигрі. Назва його походить від амхарського слова "тигринья", яким населення центральної частини Ефіопії називає своїх північних сусідів тиграи. У межах властиво Ефіопії живе лише частина тиграи, інші —і в Еритрее; (b) мови южноефиопськие (мови властиво Ефіопії) підрозділяються на західні й східні. До західного ставляться амхара - державна мова Ефіопії, західні діалекти гураге й, можливо, мова аргобба; до східних-східні діалекти гураге й мова населення Харара - харари.

Місто Харар уже в XIV в. був центром мусульманства. Вплив арабської культури помітніше всього в цій частині країни. Харари, на відміну від всіх інших мов Ефіопії, має писемність, засновану на арабському алфавіті. Писемність всіх інших мов Ефіопії - амхара, тигрі, галла й ін. - заснована на древнеабиссинськом алфавіті. Писемність всіх інших мов Ефіопії - амхара, тигрі, галла й ін. - заснована на древнеабиссинськом алфавіті геез, з деякими до нього додаваннями. Древнеефиопськая писемність виникла на основі сабейськой писемності - одного з видів южноарабського листа.

У число южноефиопських мов входить майже зниклий нині мова гафат. Наприкінці XVII в. на ньому говорило населення області Гафат, що зберегла ця назва до наших днів. Судячи з повідомлення сучасного нам ефіопського історика Аляка Тайе, що видав в 1927 р. "Історію Ефіопії", дотепер місцеві жителі області Гафат іноді ще говорять між собою на цій мові. Зникнення його показує, з якою швидкістю поширюється державна мова Ефіопії - амхарський.

Господарство народів Ефіопії (середина ХХ в.)

Ремесла. Промисловість. Одяг. Прикраси. Обробка шкіри, дерева. Гончарство. Плетиво

У господарстві народів центральної й північно-західної Ефіопії значне місце займають такі ремесла, як ткацтво, обробка шкіри, плетиво, гончарство, обробка дерева й металу.

Одяг виготовляють із домоткани. Горизонтальний ткацький верстат амхара, тигрі й галла досить широкий і дозволяє довести ширину тканини до 1 м. Вироблення тканин для широкого вжитку майже припинилося в містах ще до італійської окупації, тому що місцеву тканину витиснули англійські, американські і японські ситці, але вона знову відродилася під час другої світової війни у зв’язку зі ськороченням імпорту.

Pages: 1 2 3 4 5