Основні жанри народної лірики:

Пісні-ігри («Подоляночка», «Просо», «А вже весна»);

Трудові пісні (виконувалися під час праці);

Календарно-обрядові (веснянки, гаївки, русальні («Проведу я русалочки до бору»), купальські («Ой вінку, мій вінку»), жниварські («Там у полі криниченька», колядки, щедрівки тощо);

Родинно-побутові: колискові, танцювальні, жартівливі («Грицю, Грицю, до роботи», «Миша книш прокусила»), про кохання тощо;

Родинно-обрядові (весільні, голосіння);

Соціально-побутові (суспільно-побутові): козацькі («Розлилися круті бережечки»), про кріпацтво («Із-за гори вітер віє»), чумацькі (Ой ясне сонце високо сходить»), рекрутські, солдатські («Вилітали орли з-за крутої гори»), бурлацькі, наймитські («Ой матінко-зірко», «Ой хто не служив»), стрілецькі («Ой та зажурились стрільці січовії», «Від синього Дону до сивих Карпат»);

Коломийки;

Частівки тощо. Образотворчі засоби ліричних пісень

- Анафора - однаковий початок рядків у вірші, пісні, що застосовується для підкреслен

ня важливого за смислом слова.

Антитеза - протиставлення з метою контрастного змалювання явищ (заперечення певного твердження, тези).

Епіфора - протилежна анафорі за своєю роллю в поетичному тексті.

Інверсія - порушення узвичаєного порядку слів у реченні з метою увиразнення певного вислову, емоційно-смислового його підсилення.

Метафора - перенесення рис одного предмета на інший на основі схожості або контрастності. Один з основних прийомів поетичного мовлення.

Поетичний паралелізм аналогія, уподібнення, спільність характерних рис явища. Пов’язує певні мотиви або елементи стилю в художньому творі.

Постійний епітет - стійке, постійне художнє означення якогось предмета або явища.

Символ - умовне позначення якогось предмета, поняття або явища, відтворення його сутності через умовний знак.

- Тавтологія - повторення спільнокореневих або близьких за значенням слів. Тавтологія

затримує увагу на сказаному, увиразнює його, посилює емоційність і ритмічність мови.

(Може бути вадою мовлення),

Фольклорна ритмомелодика

Народнопісенний ритм - музичний ритм народної пісні, для якого характерні силабічні групи (коліна) із 3 4 складів з одним наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою кількістю складів і двома основними наголосами. Наприклад, найпоширеніший коломийковий розмір складається із двох чотирискладових і одного шестискладового колін, які повторюються двічі (графічно: (4+4+6) х 2).

Народнопісенне римування - розташування рим у притаманному фольклорним творам порядку: Абаб Перехресне, Аабб - суміжне, Абба - Кільцеве. Трапляється в народних піснях і думах внутрішнє римування (слова римуються в одному рядку). Рима зв’язує найчастіше два, а інколи три рядки (подвійна і потрійна рима).

Народнопісенна строфа - група віршованих рядків у пісні, об’єднаних однією думкою і •талим для даного твору порядком римування. Пісні найчастіше бувають дво - і чотирирядковими,

Календарно-обрядові пісні

Усе життя наших далеких пращурів було тісно пов’язане з календарем.

Одним із найдавніших видів усної поезії народу є Календарно-обрядові пісні, Які відображали кожен цикл хліборобської праці в різні пори року. У цих піснях дуже часто відтворювався трудовий процес: зображали рухи, які символізують оранку, сівбу, жнива тощо. Усі

Календарно-обрядові пісні відзначаються ліризмом. Це ніби художнє відображення самого життя в піснях, хороводах, іграх, танках.

Залишки первісної обрядовості згодом були змішані з християнськими обрядами й пов’язані з церковно-календарними датами християнських свят. Поряд із сезонними хліборобськими святами важливе міеце займають сезони весілля та поминання померлих.

До календарно-обрядових пісень належать:

- колядки, щедрівки (зимовий різдвяний цикл);

веснянки, гаївки, або гагілки (весняний цикл);

- русальні (пов’язані зі святковим циклом колосіння збіжжя та розквіту природи напри

кінці весни);

- купальські (переджниварський цикл середини літа);

жниварські і стодольні (збирання врожаю в кінці літа).

(Стодола будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння зерна.)

Пісні різдвяного циклу

Зимове обрядодійство розпочиналося у Святвечір колядками. Колядки - це відтворення міфу про Сотворення Світу і величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: господаря, господині, хлопця, дівчини, дитини. У них досить часто називаються імена тих, кого величають,

Колядки мають здебільшого 10-складовий вірш із дворядковою строфою (5+5) х 2. Іноді він записується як чотиривірш з 5-складовими рядками.

Що ж означає слово Коляда? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. За твердженням давніх авторів, Коляда - один із язичницьких богів, що символізував початок року. Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло). У римлян тотожним Коляді був бог Янус, а від нього - назва першого місяця року «януаріс» (січень). Слово Коляда Є в усіх слов’янських народів із тим же значенням, що І в українців.

У Колядках мають місце певні образи:

Ясен місяць пан господар, Красне сонце - жона його, Дрібні зірки - його дітки та ін. Провідні мотиви колядок: Кохання як запорука людського щастя;

- одвічне родинне благополуччя;

- уславлення народження Ісуса Христа, уславлення хліборобської праці,

- захисту рідної землі.

Колядки:

«Добрий вечір тобі, пане господарю!»,

♦Нова радість стала,

«Поза лісом, лісом темненьким»,

«Коню мій, коню вороненький»,

«Ой красна, красна в лузі калина» та ін.

Щедрівки - пісні, що виконуються на Щедрий вечір (Новоліття). Але коли Новий рік був перенесений на січень, тоді, мабуть, і відбулося зміщення у часі святкування Новоліття, а обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати разом із колядками.

У них звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні.

Щедрівки:

«Щедрий вечір, а я йду»,

«Щедрик, щедрик, щедрівочка»,

«Щедрівочка щедрувала»,

«Сидить баба на припічку»

0й сивая та зозуленька» та ін.

Веснянки

Залежно від місцевості весняні пісні називалися гаївками, гатками, ягілками, яголойка-ми. маївками.

За народними уявленнями, весну приносять птахи. Першими прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато веснянок.

Протягом віків сформувався чіткий весняний обряд закликання весни піснями, хороводами, іграми. Випікається весняне печиво у вигляді жайворонків, голубків, яких діти розносять по селу, співаючи:

Благослови, мати, Весні/ закликати! Весну закликати, Зиму проводжати! Зимочка в волочку. Літечко в човночку…

У весняних іграх та хороводах імітуються рухи, характерні для трудової діяльності: засівання поля, збирання врожаю, обмолот тощо:

Провідні мотиви веснянок:

- турбота про майбутній добробут; заклики та побажання (найчастіше звучать звертання до птахів: гусей, качок, лелек, зозуль, ластівок, їм ставлять запитання про майбутній урожай, просять принести літнє тепло);

Замовляння врожаю тощо.

Веснянки:

«Ой весна, весна днем красна»,

«Ой кувала зозуленька»,

«Кривий танець»,

«Подоляночка» та ін.

Збережи - » Народна лірика . З'явився готовий твір.