В XVIII сторіччі у країнах Західної Європи виникає новий ідейний рух, що ввійшло в історію за назвою Просвітительства. У світоглядній системі цього руху через культ розуму була відроджена ідея гуманістів Ренесансу про “природну людину”, вихованому за законами природи, не зіпсованим цивілізацією, звільненому від впливу ортодоксальної церкви й держави. Шляхом до звеличування “природної людини” повинне було бути утворення

Самим послідовним у Європі була французька Освіта. Серед його представників - великі філософи Руссо, Дідро, Вольтер. Спадщина Вольтера (Франсуа Марі Аруе) представлено добутками разнообразнейший жанрів: історичні роботи, наукові трактати, драматичні добутки (трагедії “Эдип”, “Брут”, “Магомет”, комедії “Блудний син”, “Шотландка”, “Нанина”), “легка поезія”, філософські поеми (”Орлеанская діва”, “Генриада”) і повести

Вольтер намагався у своїх добутках розкрити потворний вплив помилкового суспільного устрою на особистість. Філософські повісті письменника присвячені саме цій темі. Але Вольтер у добутках не просто ілюструє свої морально-політичні погляди, він становить цікаві, сповнені життя, пригод, переживань історії. Насильство над людиною викликає в письменника протест, тому що філософа завжди залучали початки природи й волі, вільного розвитку особистості. Величезну роль у житті героїв Вольтера зіграє випадок. Проте, випадково, здавалося б, пригоди приводять до думки, що людина у феодальному суспільстві беззахисний і безправний

Привертає увагу особливість не тільки змісту, але й стилю філософських повістей Вольтера. Гумор і сатира, гротеск, гіпербола, елементи умовності, фантастики вражають, тим більше, що автор зберігає безпристрасність оповідача. Найвідоміші філософські повісті Вольтера - “Задиг”, “Кандид”, “Простак” («Простодушний»). Проблеми “світового зла” у центрі цих добутків, які розвінчують громадські порядки, церква, суд