До початку Великої Вітчизняної війни в СРСР була досить компактна нагородна система. Зокрема, військовослужбовці могли бути відзначені: вищою нагородою СРСР - орденом Леніна (1930 р.), знаком особливої відмінності - медаллю “Золота Зірка” (1939 р.), двома орденами - Червоного Прапора (1924 р.), Червоної Зірки (1930 р.) і медалями - “За відвагу” і “За бойові заслуги” (1938 р.).

Орден був не просто нагородою, він виділяв одного з тисячі, і не випадково орденоносці 30-х років були людьми надзвичайно відомими й, можна сказати, знаменитими. Тоді навіть платили за ордена. Наприклад, Героєві Радянського Союзу - 50 рублів, кавалерові ордена Леніна - 25, Червоного Прапора - 20 і Червоної Зірки - 15 рублів. Нагороджені користувалися пільгами: правом безплатного проїзду по залізничних і водних шляхах раз у рік, безплатного проїзду в трамваях у всіх містах; їм скорочували на третину вислугу років для пенсії, робили знижки (від 10 до 50%) в оплаті житлової площі, звільняли від оподаткування, збору на потреби житлового й культурно-побутового будівництва й т.д. Але самою головне - цією нагородами не особливо “балували”, і тому нагороджених було порівняно мало. Досить сказати, що багато генералів РККА мали один-два ордена, а деякі, крім медалі “20 років РККА”, не мали нагород і зовсім.

За перші шість місяців Великої Вітчизняної число нагороджень склало більше 32700 при середньомісячній чисельності угруповання військ 3024900 чоловік. Для порівняння: за фінську кампанію було нагороджено 50 тис. чоловік при середньомісячній чисельності угруповання військ 848570 чоловік. Але в цілому питання заохочення військовослужбовців забутий не був. З’являлися відповідні укази й документи, які деяким чином спрощували процедуру нагородження. Наприклад, письменник Володимир Ставский, що пробув десять днів на фронті в серпні 1941 р. у районі Єльні, писав Сталіну: “…але тут в 24-й армії за останнім часом вийшов перегин… За даними командування й политотдела армії, розстріляно за дезертирство, за панікерство й інші злочини 480 - 600 чоловік. За цей же час представлено до нагород 80 чоловік”. 18 серпня 1941 р. право вручати нагороди від імені Президії Верховної Ради одержали військові ради фронтів, флотів і окремих армій, а вже 22 жовтня їм було надане право не тільки вручати, але й самостійно нагороджувати, що вирізнилися від ім’я Президії Верховної Ради

Число нагороджених з кожним місяцем і роком війни росло. Мужність і героїзм радянських людей, що встали на захист своєї Батьківщини, здобували небачений розмах. Бойові подвиги солдатів і командирів ставали надзвичайно різноманітними й різними по ступені їх значимості

В 1942 р., коли увесь світ стежив за ходом Сталінградської битви й битви за Кавказ, число нагороджень склало близько 395000 при чисельності угруповання військ 5313600 чоловік. Навесні 1942-го в надії на переможне літо Сталін вирішує заснувати орден, що міг би вручатися за конкретну втрату, нанесена ворогові. Якщо статуси колишніх нагород не конкретизували військовий подвиг, то нова нагорода усувала цю “розпливчастість”. 20 травня 1942 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про установу ордена Вітчизняної війни двох ступенів - I і II. Улітку того ж року Верховний Головнокомандуючий уперше висловився за установу нового ордена для командного складу - від середнього рівня до вищого. 29 липня були засновані ордена: Суворова, Кутузова, Олександра Невського. 10 листопада указом Президії Верховної Ради СРСР право нагородження поширювалося на командирів корпусів, дивізій, бригад і полків, а потім і на командуючих родами військ. Усе в тім же 1942-м засновані медалі за оборону Ленінграда, Одеси, Севастополя й Сталінграда

Блискучі перемоги, що позначили докорінний перелом у Великій Вітчизняній війні в 1943 р., зіграли свою роль і в системі нагороджень. Прорив блокади Ленінграда, розгром угруповання під Сталінградом, перемога в Курській битві, успішне форсування Дніпра, звільнення Києва - ці перемоги були відзначені величезним числом нагороджень - 2050000 при чисельності угруповання військ 6389200 чоловік

У жовтні, коли розгорілися запеклі бої за звільнення України, засновується орден Богдана Хмельницького трьох ступенів

Треба сказати, що ще у квітні 1943 р. Президія Верховної Ради СРСР придбав 15 друкованих видань - іноземну літературу про ордени, медалі й інші види нагород і відмінностей. Ці відомості знадобилися не випадково, тому що підходила до завершенню робота з упорядкування правил носіння нагород і введенню нових орденських колодок і стрічок

Уперше була уведена орденська колодка. За її основу прийнята традиційна для російських дореволюційних нагород пятиугольная форма. Відповідно до Указу пятиугольние колодки привласнювалися нагородам, що мають овальну форму й заснованим до війни: орденам Леніна, Червоного Прапора й т.д. Нагороди на пятиугольних колодках повинні були носитися на лівій стороні грудей у порядку старшинства. Орден Червоної Зірки - на правій. Колодки на полководницьких орденах і ордені Вітчизняної війни скасовувалися. Ці ордена також повинні були носитися на правій стороні й кріпилися за допомогою штифта сгайкой.

Стрічки для орденів і медалей розроблялися в Центральній науково-дослідній лабораторії Наркомату легкої промисловості РСФСР. Наприклад, для заснованих до війни нагород кольору стрічок підбиралися так, щоб по колірній гамі вони збігалися з основними квітами ордена. Один раз Сталін сказав, що “у нас воюють не тільки генерали, але й солдати, а ми нагороджуємо тільки генералів”. Уже 16 серпня 1943 р. було ухвалене рішення про створення солдатської нагороди. 23 жовтня ескізи ордена Слави трьох ступенів і статут, що практично відповідав пунктам статуту Георгіївського хреста, одержали остаточне схвалення

Паралельно йшла розробка проекту полководницької нагороди - ордена Перемоги. 5 листопада остаточні ескізи й представлений зразок були схвалені, також як і статут. Зразок настільки сподобався Сталіну, що той залишив його в себе, а три дні через вийшли укази про установу двох нових орденів: Перемоги й Слави трьох ступенів. Це стало символічно: орден для маршалів і орден - для рядових

У вересні 1943 р. Верховний Головнокомандуючий запропонував розробити критерії нагородження командирів за успішне форсування рік. Після цього вийшла відповідна директива Ставки ВГК. Наприклад, за форсування такої ріки, як Десна, і рівних їй рік по труднощам форсування до нагород представлялися: командарми - до ордена Суворова I ступеня; командири корпусів, дивізій, бригад - до ордена Суворова II ступеня; командири полків, інженерних, саперних і понтонних батальйонів - до ордена Суворова III ступеня. За форсування такої ріки, як Дніпро, командирів з’єднань і частин представляли до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Таким чином, щедро використовували моральні стимули, що, як думали, могло з’явитися істотним фактором у забезпеченні бойового пориву наступаючих військ. Так, за форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу були визнані гідними 47 генералів, 1123 офіцера й 1268 сержантів і солдат. 2 лютого 1944 р. засновується медаль “Партизанові Вітчизняної війни” 1 і II ступеня. У тому ж році число нагороджень склало 4300000 при чисельності угруповання військ 6550000 чоловік

У червні 1944-го вводиться бойова нагорода за вислугу років. Наприклад, за 10 років служби - медаль “За бойові заслуги”, за 15 - орден Червоної Зірки, за 20 - орден Червоного Прапора, за 25 - орден Леніна й за 30 років - знову орден Червоного Прапора. Фактично цей указ діяв до 1957 р. і навряд чи сприяв збереженню престижу бойових нагород, отриманих за участь у боях на передовий. Скоріше, навпаки. Подібна “зрівнялівка” у нагородній системі приводила до падіння “ціни” бойових нагород…

У березні 1944-го засновуються нові ордена для флотоводців: Ушакова й Нахимова двох ступенів, а також медалі для рядових моряків: Ушакова й Нахимова. 1 травня засновуються медалі “За оборону Москви” і “За оборону Кавказу”, а 5 грудня - “За оборону Радянського Заполярья”.

В 1945 р. число нагороджень склало 5470000 при чисельності угруповання військ 6330880 чоловік. 9 травня засновуються медалі “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 гг.” і “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 р.”. 9 червня - “За узяття Будапешта”. Те ж - для Кенігсберга, Відня й Берліна. Далі - “За звільнення Белграда”. Аналогічно - для Варшави й Праги. 30 вересня засновується медаль “За перемогу над Японією”.

Pages: 1 2 3