Сергій ходив, замотавши горло пунсовим хусткою, і скаржився, що в нього щось завалило горло. Тим часом, перш ніж у Сергія зажили метини, покладені зубами Зіновія Борисича, чоловіка Катерини Львівни кинулися. Сам Сергій ще частіше інших початків про нього говорити. Присяде вечірком з молодцями на крамницю біля хвіртки й заведе: " Чтой-Те, однак, исправди, хлопці, нашого хазяїна по цю пору нетути?"

Молодці теж дивуются.

А отут із млина прийшла звістка, що хазяїн найняв коней і давно від’їхав до двору. Ямщик, що його возив, казав, що Зіновій Борисич був начебто в розладі й відпустив його якось чудно: не доїжджаючи до міста версти із три, устав під монастирем з воза, взяв кицю й пішов. Услихав таке оповідання, і ще пущі все вздивовались.

Пропав Зіновій Борисич, та й тільки.

Пішли розшуки, але нічого не відкривався: купець як у воду канув. По показанню арештованого ямщика довідалися тільки, що над рекою під монастирем купець устав і пішов. Справа не з’ясувалася, а тим часом Катерина Львівна поживала собі із Сергієм, по овдовілому положенню, на волі. Складали навмання, що Зіновій Борисич те там, те там, а Зіновій Борисич усе не вертався, і Катерина Львівна краще всіх знала, що вернутися йому ніяк неможливо.

Пройшов так і місяць, і інший, і третій, і Катерина Львівна відчула себе втягости.

- Наш капітал буде, Сережечка: є в мене спадкоємець, - сказала вона й пішла скаржитися Думі, що так і так, вона почуває себе, що - вагітно, а в справах застій почався: нехай її до всього допустять

Не пропадати ж комерційній справі. Катерина Львівна дружина своєму чоловікові законна; боргів у виді ні, ну й треба, стало бути, допустити її. Идопустили.

Живе Катерина Львівна, царює, і Серегу по ній уже Сергієм Филипичем стали кликати; а отут хлоп, ні звідти ні звідси, нова напасть. Пишуть із Ливен міському голові, що Борис Тимофеич торгував не на весь свій капітал, що більш, ніж його власних грошей, у нього у звороті було грошей його малолітнього племінника, Федора Захарова Ляміна, і що справа це треба розібрати й не давати в руки однієї Катерине Львівні. Прийшла ця звістка, поговорив про нього голова Катерине Львівні, а едак через тиждень бац - з Ливен приїжджає бабуся з невеликим хлопчиком

- Я, - говорить, - покійному Борисові Тимофеичу сестра двоюрідна, а це - мій племінник Федір Лямін

Катерина Львівна їх прийняла

Сергій, спостерігаючи знадвору цей приїзд і прийом, зроблений Катериною Львовною приїжджим, сполотнів як плат

- Чого ти? - запитала його господарка, помітивши його мертву блідість, коли він увійшов слідом за приїжджими й, розглядаючи їх, зупинився впередней.

- Нічого, - відповідав, повертаючись із передньої в покрову, прикажчик. - Думаю, як ці Ливни чудові, - домовив він з подихом, зачиняючи за собою сеничную двері

- Ну, а як же тепер бути? - запитував Катерину Львівну Сергій Филипич, сидячи з нею вночі за самоваром. - Тепер, Катерина Ильвовна, виходить все наше з вами справа порох

- Отчого так порох, Сережа?

- Тому що це все тепер у розділ піде. Над чим же отут над порожньою справою буде господарювати?

- Неш із тебе, Сережа, мало буде?

- Так не про те, що з мене; а я в тім тільки сумлеваюсь, що щастя вуж того нам не буде

- Як так? За що нам, Сережа, щастя не буде?

- Тому, як по любові моєї до вас я бажав би, Катерина Ильвовна, бачити вас теперішньою дамою, а то що як ви допреж цього жили, - відповідав Сергій Филипич. - А тепер навпаки того виходить, що при зменшенні капіталу ми й навіть проти колишнього повинні набагато нижче ще відбутися

- Так неш мені це, Сережечка, потрібно?

- Воно точно, Катерина Ильвовна, що вам, може бути, це й зовсім не в інтересі, ну тільки для мене, як я вас поважаю, і знову ж супротив людських очей, підлих і заздрих, жахливо це буде боляче. Вам там як буде завгодно, зрозуміло, а я так своїм міркуванням розташовую, що ніколи я через ці обставини щасливий бути не можу

И пішов і пішов Сергій грати Катерине Львівні на цю ноту, що став він через Федю Ляміна самою нещасною людиною, позбавлений будучи можливості возвеличити й відрізнити її, Катерину Львівну, переді всім своїм купецтвом. Зводив це Сергій щораз на те, що коли б не це Феди, то народить вона, Катерина Львівна, дитини до дев’яти місяців після пропажі чоловіка, дістанеться їй весь капітал і тоді счастию їхнього кінця-міри не буде

Збережи - » Н. С. Лєсков, Леді Макбет Мценского повіту - Глава дев’ята . З'явився готовий твір.