Українське Відродження 20—30-х років XX століття дало літературі багато нових талантів, ідей, світобачень. І серед них — Микола Хвильовий, письменник-новатор, самобутній і своєрідний автор. Його твори з налетом імпресіонізму бути оригінальними, відмінними від робіт письменників того часу. Вони вражають силою таланту митця, глибоким психологізмом героїв,і манерою письма. Його твори примушують замислитися і над долею автора, і над трагічною історією України, і над своїм власним «я». Повели М. Хвильового «Кіт у чоботях», «Наречений», «Солонський Яр» — це фрагменти, вихоплені з кривавої і брудної мозаїчної картини громадянської війни. Читаючи «Кота в чоботях», відчуваєш виразні сатиричні нотки, сум за за убленою, знівеченою душею: «Зник товариш Жучок залишилися «Жучки» — малограмотні кухарки, що прагнули керувати державою й розпоряджатися життям людей».

У новелі «Я (Романтика)» — ще страшніші і трагічніші картини. Твір торкаэться теми роздвоєння людської особистості. Свого героя М. Хвильовий ставить перед вибором: або служіння комуні, або життя матері, яка до останньої миті вірить у перемогу добра над злом у душі свого сина.

Твори Миколи Хвильового застерігають сучасників від шляху в прірву антигуманізму, від фальшиво-красивих політичних гасел, допомагають дійти висновку, що жінка і революція — поняття несумісні, як несумісні примарні ідеї комунізму з реальним щасливим майбуттям людей.

Для сучасного читача новели письменника — багатющий матеріал для її вчення не лише історії, а й психології, його твори — переконливий урок що не слід припускатися помилок своїх попередників, не варто надавати перевагу ідеї. Мені твори М. Хвильового допомогли більше зрозуміти складний історичний період 20-х років XX століття, побачити, як перемагала тиранія, деградували духовні цінності. Автор підштовхнув своїми творами до висновків, що тоталітарній системі не потрібні генії, особистості, а лише покірні виконав ці волі партійних вождів.

Трагедія героїв творів М. Хвильового близька до трагедії самого автора. Тому його твори такі пристрасні і хвилюючі. Наділений інтуїцією, автор шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої наростаючою хвилею репресій, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Разом із героями своїх новел поет шукає виходу із лабіринтів історії. Я не перестаю дивуватися його любові, вірі ненависті, я захоплююсь його карколомною «грою в бісер»: свідомим кодуванням художніх підтекстових структур.

А ще я зрозуміла, прочитавши твори Миколи Хвильового, що кожній людині притаманні ліризм душі, почугтя любові, повага до минулого, обожнювання матері. Потрібно лише побороти в собі слабкість, безсилля, інертність та агресивність.