Поезія М. Рильського відтворює думки і настрої поета, викликані власним життям, життям його народу, країни, тому вона така близька читачам. Особисто мені подобається рання лірика поета — інтимна та пейзажна. Чому? Мабуть, тому, що молода людина завжди дуже чутлива до творів, у яких ідеться про почуття. У ранній ліриці М. Рильського переважають мінливі почуття — від смутку до радості, від журби до щастя. Прихід весни, зміни в природі передаються її пейзажній настроєвій мініатюрі «Поле чорніє. Проходять хмари»:

Поле чорніє.

Проходять хмари,

Гаптують небо химерною грою.

Пролісків перших блакитні отави…

Земле! як тепло нам із тобою!

У моїй уяві постає рання весна, узлісся з галявинами блакитного, від цвіту пролісків, кольору. А весна і проліски викликають певні надії і мрії про майбутнє, тому, мабуть, оптимістичне світовідчуття лирічного героя передається і читачам:

Глибшає далеч. Річка синіє,

Річка сивіє, зітхає, сміється…

Де вас подіти, зелені надії?

Вас так багато — серце порветься!

У поета річка, як людина, зітхає, сміється — і це відчуває ліричний герой. Поет вдало передає основне — людина з природою має жити в гармонії, бо лю дина — це маленька частина живого організму під назвою «природа».

А лірична мініатюра «Яблука доспіли» (1911—1918) — це один із найчудовіших зразків інтимної лірики поета. Мудрість молодого поета, на мою думку, у словах:

Поцілуй востаннє, обніми востаннє,

Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Я декілька разів перечитувала цю поезію — вона прекрасна! Але мені дуже хотілося б, щоб саме ці слова дійшли до читачів. Чому? Мабуть, тому, що сьо годні чимало розлучених сімей, які, на жаль, не зуміли зберегти почуття кохання. І дуже прикро, що люди, які раніше кохали одне одного, потім, після розлучення, обливають одне одного брудом. А ще коли перед своїми дітьми — то це вже зовсім недобре. Ліричний герой М. Рильського — мудра людина, він бажає своїй коханій щастя, бо він кохає, і його почуття — величне, щире, чисте, прекрасне, і він не може бажати коханій чогось поганого чи в чомусь її звинувачувати.

У поезії лише 12 рядочків, а які зміни у настроях природи і людини: від весни до зими — у природі, від світлого почуття кохання до останнього поцілунку — у житті ліричного героя.

Мені подобаються вірші М. Рильського щедрістю почуттів чистих і благород них людей: від інтимних до патріотичних. І я вдячна поетові за них.